Наш шлях — на Тернівку. Це старовинне село розташоване за 51 кілометр на північний схід від райцентру. З ним тісно пов'язане ім'я видатного українського письменника А. П. Свидницького, що в своєму творі «Люборацькі» вдало і талановито описав побут провінційного містечка 60-х років минулого століття, якою на той час була Тернівка.
Тернівчани шанують і продовжують традиції трударів перших п'ятирічок. Взірцем для місцевих механізаторів є праця батьків. Недаремно ще в 1935 році колектив Тернівської машинно-тракторної станції одним з першим в республіці був нагороджений орденом Леніна.
Основними напрямками місцевого колгоспу «Комунар» є вирощування зернових та технічних культур, м'ясо-молочне тваринництво. Серед допоміжних підприємств — великий вальцовий млин, олійня. В Тернівці працюють середня школа, клуб, 2 бібліотеки, Будинок культури, лікарня, амбулаторія, дитячий садок, ясла, аптека.
Ще 15 хвилин шляху і ми в Серединці, в господарстві високої культури землеробства. Милують око сучасні добротні будівлі Будинку культури, середньої школи, дитячого комбінату, кафе, господарські приміщення.
Місцевий колгосп «Прогрес» вирощує добрі врожаї зернових і технічних культур, домагається високої продуктивності громадського тваринництва.
В 1918— 1920 роках в Серединці тривалий час був розташований штаб частини, якою командував герой громадянської війни О. Я. Пархоменко. В роки Великої Вітчизняної війни тут активно діяв партизанський загін серединців під керівництвом учителя-комсомольця М. С. Корнійчука…
Ми з вами знову в дорозі. Якщо відвідаєте наш район влітку — узбіч польових доріг скрізь вас буде супроводжувати квітуча гречка, одна з основних культур, що вирощуються в цих місцях. На видноколі село. Це — Чернятка. На центральній площі його біля громадських споруд, Будинку культури і пам'ятника загиблим в роки Великої Вітчизняної війни односельчанам, на тракторному стані і на території тваринницького містечка, навколо садиб колгоспників — скрізь квіти.
В Чернятці вам розкажуть про чудову людину, аматора-квітникаря М. Ф. Довганя. Це завдяки його вмілим рукам село стало подібним до розарію.
Щороку в райцентрі, в чудовому місці — міському парку культури і відпочинку імені 100-річчя з дня народження В. І. Леніна — проводиться районне свято квітів. І незмінно першість за композиції завойовує пристрасний любитель природи М. Ф. Довгань.
Через Хмарівку — виробничу дільницю чернятського колгоспу — дорога веде на Красносілку. Розташована вона на лівому березі Південного Бугу, за 20 кілометрів від райцентру. З північного заходу до села підступають дубові ліси, далекі виднокраї відкриваються з річкових берегів. Село велике. Залізнична станція Генріхівка приймає щоденно десятки поїздів. Пишаються сельчани своєю середньою школою.
Є у селі цукровий завод — підприємство комуністичної праці. В 1967 році з нагоди 50-річчя Радянської влади заводу вручено на вічне зберігання пам'ятний Червоний прапор ЦК Компартії України, Президії Верховної Ради УРСР, Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради.
Переїздимо міст і ми — в Маньківці, на центральній садибі одного з найбільших в районі господарств. В його користуванні понад 6000 гектарів землі. Колгосп спеціалізується на виробництві яловичини. В 1960, 1962, 1963-му роках він був учасником ВДНГ СРСР і відзначений дипломом першого та двома дипломами третього ступенів. Тут, уперше на Вінниччині, запроваджено диспетчерську службу. В колгоспі працює новатор виробництва, ініціатор руху за високоефективне використання зернових комбайнів в районі, кавалер двох орденів Леніна А. К. Рябокоровка.
...Обсаджена черешнями дорога приводить нас в Чапаєвку, що за 7 кілометрів від районного центру.
Місцевий колгосп імені Леніна вирощує зернові й технічні культури, тут розвинуте м'ясо-молочне тваринництво і птахівництво. Відділок радгоспу Бершадського цукрозаводу, розташований в Чапа-євці, спеціалізується на вирощуванні насіння цукрових буряків.
В Чапаєвці споруджено пам'ятники В. І. Леніну, В. І. Ча-паеву, воїнам, що полягли на фронтах Великої Вітчизняної війни.
вранці -2…-4° 
