Літературна Бершадь

Жахлива дата – 33! Голодні села й хутори. Зима. Безхліб'я і мороз. Людських смертей апофеоз. Кривавий сталінський терор. Голодомор! Голодомор! Та де ж могили? Де хрести? Народе мій, прости, прости... Вороння й янголи над ним – Тим трупозвалищем страшним. У сатани така робота – Стооке зло. Війна. Скорбота. Лети, душе моя, лети У... читати далі ...»

Ой, чого ж ти, сонце ясне, Як заходиш – не прощаєшся? Може, взавтра не побачимось, Я помру – ти залишаєшся... Ти свята? Чи ти убога? Українська ти земля... Чи в Кремлі отому Богу Чути, що голошу я? Не співаються хорали І не ставляться хрести, Щоб комусь в отому храму Хліб наш в жертву піднести. Смерть гуляє на свободі, Тягне в чорний круговерть. Прошу я одного, Боже, Не... читати далі ...»

Зробив мене ти вчителькою, Боже, Та вклав у мене замисли Життя. Із часом трохи їх відкрити зможу, Якщо мені даси на майбуття. Великий Боже, дай мені любові, Бо без любові навіть в’януть квіти. Та дай мені велике тепле серце, Щоб всю любов свою могла вмістити! Давай мені Ти мудрості доволі, Щоб настанови були, як мета. Коли формує вчитель чиїсь долі, Щоби не докучала... читати далі ...»

Тихо-тихо пада сніг, Тріщить морозець, В синім небі ясні зорі, Місяць-молодець. Зібралися звірі в лісі Новий рік зустріти, Усі прийшли, як один – Дорослі і діти. Красуня-ялинка, Срібні гілочки, Гірлянди-горішки, Золоті свічки… Дід Мороз прийшов Й Снігуронька У гості прийшла. Їх Лисичка зустрічає, Веде до стола. Там вже Вовк з Вовчихою, Їхня дітвора, А ще... читати далі ...»

Люблю з дитинства рідну мову, Мов ранню пісню солов’я. Я нею мовив перше слово, Спілкуюсь нею я щодня. Бо то є мова Тарасова, А також Лесі і Франка… Мелодія – Івасюкова, І – «Зачарована Десна». Вона весела й жартівлива, Вона журлива і сумна, Та завжди серцю вона мила, До неї тягнеться душа. Великий світ багатомовний, Та українську я люблю, Люблю народ я свій... читати далі ...»

Кажуть, щастя важко мати, Бо його треба впіймати. А секрет увесь у тім, Що воно дається всім. Тільки з часом кожен знає, Що щасливим був колись, Адже щастя вже було, Та, на жаль, давно пройшло. В цьому суть велика є – Щастя в кожного своє. Зупиніть його на мить – Щастя-пташка відлетить. читати далі ...»

Мама – перше слово, яке вимовляє дитина. Мама – ти єдина в житті найрідніша людина. Мама виглядає завжди нас у свого віконця, Мама – сива ластівка, перший промінчик ласкавого сонця. Ну, а ми все в бігах, все при ділі і все при роботі, І не маємо часу, бо свої нас обсіли турботи. А матуся чекає, вигляда, За ворота виходить, Їй не треба нічого, тільки б діти... читати далі ...»

Все змінюється, все кудись тече, І ми на цій землі лиш тимчасово. Настане час і перейде усе, Залишиться нетлінним тільки Слово. Воно всьому початок і кінець, І вже не раз відлунням відізвалось. Якби не Слово, що сказав Творець, То ми б про Нього також не дізнались. читати далі ...»

О світе мій, широкий і величний, Земля моя, багата і красна – Такі слова оці моєму серцю звичні І ніжні, ніби юності весна… Схиляють віти голівки додолу, Шепоче вітер лагідні слова, І стелиться доріженька додому, Не заблукати б з радощів бува… Домівко рідна, пісне колискова, Де б не кидала доленька гірка, Прийду до твого рідного порогу, Пробігло де дитинство,... читати далі ...»

Сльоза бринить… З батьківського порогу У вирій відлітає пташеня. Лети, дитино, хай земні тривоги Тебе в дорозі обминуть щодня. Лети скоріш, вже виріс, мій синочку, Дорослим став, із сильними крильми. Прийми в дарунок вишиту сорочку Й не забувай, що на землі є ми:   Твої батьки, твій дім, твоя родина, Найкращі друзі – мудрі вчителі. І збережи у памяті, дитино,... читати далі ...»