СЕРЕДИНКА

За адмін.поділом 16 ст. Брацлавський повіт 16 ст.
За адмін.поділом 19 ст. Гайсинський повіт 19 ст.
За адмін.поділом 20 ст. Бершадський район

Серединка с.—расположено на ровномѣ місті, при небольшомѣ косогорі сѣ южной стороны и преимущественно по низовью річекь Березовки и Саморічки; отѣ ж.-д. ст. „Кубличѣ" вѣ 25 в. Климатическія условія мѣстности благопріятныя для здоровья; почва черноземная; містность вообще иміетѣ степной характерѣ. Серединка получила свое названіе отѣ перваго поселенца на этомѣ місті, крестьянина Середы, который, по сказаниямѣ старожиловѣ, зашелѣ вѣ эту містность изѣ „Подоля", спасаясь бігствомь отѣ панскаго гнета. Сѣ самаго начала устройства села оно было заселено православными и считалось приписанымѣ кѣ приходу Шляховой. На поляхѣ, вѣ двухѣ верстахѣ отѣ сёла, есть курганы, о которыхѣ между жителями С. передается сказаніе, что это памятники татарскаго погрома, вѣ которыхѣ погребены тіла покойниковѣ. Село это, по сказаниямѣ старожиловѣ, было нѣкогда во владіній Потоцкихѣ, отѣ нихѣ перешло кѣ графу Мошинскаму, а отѣ послідняго досталось во владініе саксонскаго подданнаго Шембека, который женился на дочери графа Мошинскаго. Шембекѣ продалѣ это имініе греку Маврокордато, за которымѣ оно остается до послідняго времени. Село Серединка вѣ настоящее время кміеть народонаселенія 1800 д. об. п.; всі они—крестьянскаго сословія, малороссы. Экономически бытѣ крестьянѣ, владіющихь полнымѣ наділомѣ, довольно хорошій, а безземельныхѣ, какѣ и вездѣ, плохой, потому что, кромі хлѣбопашества, крестьяне ничімь не занимаются, никакихѣ промысловѣ и ремеслѣ незнаютѣ, а безземельные вѣ страдную пору зарабатывают хлібь вѣ містныхѣ, и сосіднихѣ зкономіяхь и тімь изѣ года вѣ годѣ живуть. Храмѣ вѣ С.—новый, деревянный, выстроенный на средства прихожанѣ вѣ 1891 г.; онѣ посвященѣ во имя св. Архистратига Михаила, довольно обширныхѣ размѣровь, однокупольный, соединенѣ вмісті сѣ колокольнею. Раньше былѣ вѣ другомѣ місті старый храмѣ, выстроенный вѣ 1764 г. тоже на средства прихожанѣ, трехкупольный, но маловмістительный. Послі устройства новаго храма, изѣ матеріала старой церкви выстроенѣ на кладбищі молитвенный домѣ, старое же церковище вошло вѣ усадьбу причта и на мѣстѣ св. престола поставлень каменный памятникѣ, огороженный деревинною оградою. Стоимость новаго храма сѣ новымѣ иконостасомѣ простирается до 16000 р. Церк. земли вѣ пользованіи причта 56 д. 960 с, вѣ томѣ числі усад. 2 д. 435 с, пах. вѣ одной сміні 11 д. 60 с, вѣ другой 11 д. 165 см вѣ третьей 11 д. 312 с, сѣн. 20 д. 1777 с. Причт, поміщенія—деревянныя, ветхія. Кладбище довольно благоустроено, огорожено деревяннымѣ заборомѣ, и на немѣ разведенѣ фруктовый садѣ; на кладбищі есть деревянная усыпальница. Церк.-приходская школа вѣ С. открыта вѣ 1860 году; спеціальное для школы зданіе устроено вѣ 1893 году.

Труды подольского епархиального историко-статистического комитета
Вып. 9 под ред. Евфимия Съцинскаго. Кам. Под. 1901г

Серединка — село, центр сільської Ради, розташоване за 52 км на північний захід від районного центру, з яким сполучене автодорогою. Населення — 1684 чоловіка.
В селі знаходиться центральна садиба колгоспу «Прогрес». Артіль має 3042 га землі, в т. ч. орної 2522 га. Основний напрям виробництва — зернові й технічні культури та м'ясо-молочне тваринництво. Голову колгоспу Ф. М. Кавуна та ланкового І. П. Горбоноса нагороджено орденом Леніна.

В Серединці є середня школа, консультпункт заочної середньої школи, будинок культури, 2 бібліотеки, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячі ясла.

1926 року засновано партійну та комсомольську організації. В селі нині працюють 38 комуністів і 101 комсомолець.

Під час революції 1905—1907 рр. селяни виступали проти місцевих поміщиків. Жителів О. О. Смерчука, А. А. Подоляна, М. О. Цока, які керували революційним виступом, було засуджено до трирічного ув'язнення.

В 1918— 1920 рр. у селі тривалий час був розташований штаб героя громадянської війни О. Я. Пархоменка. В роки фашистської окупації на території села вели боротьбу партизани на чолі з учителем-комсомольцем М. С. Корнійчуком, який організував загін народних месників. В селі з вересня 1941 по березень 1944 року виконувала різні завдання підпільна антифашистська група. До її складу входило 25 чоловік, керував групою Ф. М. Коваль.

«Історія міст і сіл УРСР. Вінницька область» Харків, 1972р

Теплою, рідною крапкою на карті України назвав Серединку письменник і філософ Василь Думанський. Розміщене село на межі південно-західного Лісостепу. Відомий краєзнавець, дослідник історії рідного краю Євтимій Сіцінський так писав про село у дев’ятому випуску «Трудов Подольского епархиального историко-статистического комитета» в 1991 році:  «Климатические условия местности благоприятны для здоровья; почва черноземная; местность вообще имеет степной характер. Серединка получила свое название от первого поселенца на этом месте, крестьянина Середы, который, по сказаниям старожилов, зашел в эту местность из «Подоля», спасаясь бегством от панского гнета. С самого начала устройства села оно было заселено православными и считалось приписным к приходу Шляховой. На полях, в двух верстах от села, есть курганы, о которых между жителями Серединки передается сказание, что это памятники татарского погрома, в которых погребены тела покойников. Село это, по сказаниям старожилов, было некогда во владении Потоцких, от них перешло к графу Мошинскому, а от последнего досталось во владение саксонского подданного Шембека, который женился на дочери графа Мошинского. Шембек продал это имение греку Маврокордато, за которым оно остается до последнего времени. Село Серединка в настоящее время имеет народонаселение 1800 д. об. п.; все они – крестьянского сословия, малороссы. Экономический быт крестьян, владеющих полным наделом, довольно хороший, а безземельных, как и везде, плохой, потому, что кроме хлебопашества, крестьяне ничем не занимаются, никаких промыслов и ремесел не знают, а безземельные в страдную пору зарабатывают хлеб в местных и соседских экономиях и тем из года в год живут. Храм в Серединке – новый, деревянный, выстроенный на средства прихожан в 1891 г.» Залишається додати, що роком заснування села вважається 1672 рік. Саме тоді тут поселився згаданий козак Середа.

На жаль, писемних згадок про Серединку залишилося дуже мало. З розповідей, що передавалися з покоління в покоління, відомо, що у 1905-1907 роках, під час першої російської революції тут відбувалися бунти, страйки. А в 1918-1920 роках в селі тривалий час був розташований штаб Олександра Пархоменка. На цьому місці зараз побудована загальноосвітня школа.

На початку 20-их років у селі було організовано комнезам( комітет незаможних селян), активними учасниками якого були Іван Лазарович Авксентюк та Іван Юхимович Цмок.

В 1924 році в селі було 622 індивідуальних господарств і проживало 2283 особи.Перший колгосп, названий іменем Ворошилова, був утворений 1930 року, до нього увійшло 40 сімей. За ними закріпили 100 гектарів землі. Через рік у селі зявився другий колгосп – імені Шевченка.

Не обминули Серединку голодомори та політичні репресіЇ, про це детально написано у книзі Ф.Шевчука «Серединка – тепла крапка на карті України».
У Великій Вітчизняній війні брали участь майже 800 жителів Серединки. 191 з них полягли на полі битви. Їхні імена викарбувані на плитах меморіального комплексу. Село гідно вшановує їхню пам'ять. Як і пам'ять народного месника, комісара партизанського загону Максима Сергійовича Корнійчука – легендарного Саші Жалова.

Післявоєнні роки були позначені сумлінною працею трудових колективів села. У п’ятдесяті об’єдналися два колгоспи. Здобутки колгоспу «Прогрес» стали вагомими і відомими в роки, коли його очолив Федір Михайлович Кавун. Понад три десятиліття його життя пов’язані з господарством. За цей час досягнуто дуже вагомих результатів не тільки у виробничій сфері, а й у соціальному розвитку села. З’явилися нові сучасні приміщення будинку культури, школи, дитсадка, церкви та інших споруд. Справу батька гідно продовжує син, кандидат сільськогосподарських наук Олександр Федорович Кавун, який очолює ТОВ «Прогрес» з червня 1999 року.

Загальна площа території села – 306 гектарів. Станом на 1 січня 2008 року тут проживало 814 чоловік, з них працездатних було 315. В селі дев*ять вулиць, на яких розмістилося 456 домогосподарств.На території сільської ради 3042 га землі, в тому числі орної 2522 га. Основний напрям виробництва – вирощування зернових і технічних культур, м'ясо-молочне тваринництво.

В 2006 році головою села вже вдруге обрано Леоніда Дмитровича Горячківського, який раніше багато років працював завідувачем ФАПу.
Гордістю села є видатні земляки, які свій життєвий шлях починали в Серединці. Це, зокрема, Олександр Васильович Жук, який працював головним лікарем у Гайвороні, заслужений артист Росії Віталій Олександрович Третяк, гідрометеоролог Василь Павлович Морванюк, хірург Василь Іванович Думанський, доктор наук Федір Володимирович Горбонос та інші.

У школі, яку з 1988 року очолює Людмила Володимирівна Кравченко, працює двадцять учителів, навчається 120-130 учнів. У тому числі із сусідніх сіл – Березівки та Серебрії, а також Костюківки Теплицького району. Сорок років дитячий садок «Сонечко» очолює Галина Василівна Жук. З 1973 року завідувачкою сільської бібліотеки працює Галина Михайлівна Гомеля. Естафету Леоніда Дмитровича Горячківського на посаді завідувача ФАПу продовжує Оксана Миколаївна Ящук.

Без імені Василя Михайловича Думанського не можна уявити село. Людина надзвичайно талановита, він все життя був прикутий важкою хворобою до ліжка. Та зумів гідно протиставити їй свою витримку, мужність, неабияке літературне обдарування. З допомогою друзів видав дві книги своїх творів. А третя «Вибір» вийшла в Києві вже після смерті автора. Редакція районної газети «Бершадський край», первинна організація Національної спілки журналістів України і правління ТОВ «Прогрес» у 2000-му році заснувала премію імені Василя Думанського, якою щороку в День журналіста відзначається кращий громадський кореспондент газети. В школі діє музей Василя Думанського. Його твори вивчаються, пропагуються по всій Україні. Читають їх також за рубежем.

В Серединці засноване звання почесного громадянина села. Першими у 2006 році його удостоїлися Федір Михайлович Кавун, упорядник і видавець книги «Вибір» Таїсія Робертівна Святенко. Наступними лауреатами стали Олександр Васильович Жук та Микола Єфремович Хараїм.
Від інших сіл району Серединку відрізняє також те, що тут щороку в серпні проводиться День села, яким відзначається одразу кілька дат – День незалежності, свято урожаю, чергова річниця з дня народження Василя Думанського, День Спаса. У цей день в залі сільського будинку культури збирається майже все село, влаштовуються виставки народної творчості, дарів полів та садів. На свято обов’язково запрошують гостей з інших регіонів, земляків. До цього дня готується відповідна програма за участю місцевих артистів-аматорів.

Селу присвячена чудова пісня «Серединський вальс», слова якої написав відомий подільський журналіст Анатолій Фартушняк.