Варто зазначити, що вище перераховані об’єкти були побудовані за досить короткий в історичному вимірі термін – протягом чотирьох десятиліть у п’ятдесяті-вісімдесяті роки минулого століття. І було б несправедливо, аби не назвати імена тих, хто до цього мав безпосереднє відношення, доки вони ще не розчинились у часі і не загубились у людській пам’яті. Насамперед, це – Василь Захарович Качур, Василь Федорович Темний, Іван Григорович Павліченко, які у ті часи були першими секретарями райкому Компартії України, а, відтак, керівниками району. Найбільша кількість збудованих об’єктів у місті припадає на період керівництва Василя Темного. Отож, справедливості заради, той період можна віднести до найвищого буму у розбудові нашого міста. Багато корисного в цьому плані було зроблено Глібом Матвійовичем Терешком, Марією Тихонівною Яловенко, Іваном Панасовичем Палагнієм, Анатолієм Івановичем Гончаруком, які працювали головами райвиконкому.
Та без талановитого тогочасного корпусу директорів і начальників підприємств та організацій, насправді грандіозних масштабів у розбудові міста досягти було б неможливо. Будівництво велось як підрядним, так і господарським методами саме завдяки їхній ініціативі. Отож, у ювілейний рік з часу заснування Бершаді, буде справедливо і сповна заслужено, щоб на сторінках районки були названі їхні імена.
Серед тих, хто найбільше сприяв зростанню міста – колишні директори цукрозаводу Андрій Авакумович Нетудихата, Володимир Сергійович Кваша, Олександр Іванович Косенко, директори комбінату хлібопродуктів Іван Миколайович Якубенко, Дементій Дорофійович Роїк, Олена Павлівна Пеньківська, Петро Андрійович Сугак, директори спиртзаводу Феодосій Павлович Подолянчук, Анатолій Іванович Гончарук, Володимир Дмитрович Маковчук, керуючі райоб’єднанням «Сільгосптехніка» Франц Антонович Войцехівський, Анатолій Якович Фаюра, Петро Савович Гордун, директори меблевої фабрики Абрам Фроймович Авербух, Михайло Романович Фішкіс, директор молочноконсервного комбінату Михайло Трохимович Юзько, начальник райсільгоспхімії Олександр Степанович Слишов, директори лісгоспзагу Сергій Михайлович Мамушкін, Яків Афанасійович Макарчук, директори електротехнічного заводу Олександр Григорович Наконечний та Дмитро Семенович Янчук, начальники дорвідділу Анатолій Олексійович Дмитровський, Анатолій Миколайович Головін, директори автопідприємств Сігізмунд Болеславович Гуляницький, Сергій Миколайович Рудь, Володимир Тимофійович Яновський, директори харчокомбінату (згодом – завод продтоварів «Цеоліт») Василь Петрович Гронський, Василь Юхимович Тарковський, Андрій Петрович Новінський, начальник міжколгоспбуду Микола Йосипович Божок, начальник ПМК-2 Михайло Мойсейович Чорнобельський, начальники ПМК- 233 Ігор Семенович Сулима, Валентин Петрович Салганік, начальник управління газового господарства Аркадій Петрович Вайнер, директор комунгоспу Михайло Григорович Фрідман, головні лікарі райлікарні Іван Васильович Ганський, Георгій Леонідович Турчанович, головний ветлікар району Олександр Львович Жорницький, голови райспоживспілки Рафаїл Маркович Килимник, Марія Климентіївна Мельниченко, Іван Павлович Качуринець, Олександр Григорович Красиленко, директор нафтобази Василь Кузьмич Колесников. Варто віддати належне колишньому начальнику управління сільського господарства Миколі Ісаковичу Улічу, з ініціативи якого в місті збудовано три гарних об’єкти.
У ті ж часи, прийшовши на посаду директора інкубаторної станції, Іван Іванович Андрушко розпочав здійснювати свій великомасштабний проект у птахівничій галузі, який нині широко відомий під назвою «Бершадський птахокомбінат», делікатесами котрого, звісно ж, у першу чергу смакують бершадці. Хоча головні цехи підприємства знаходяться за межами міста, та багатомільйонні внески до місцевого бюджету і чималі спонсорські вливання вагомо впливають на його розбудову, сприяють розвитку медичних, освітніх, культурних закладів. Окрім того, на комбінаті знаходять роботу сотні бершадців.
І хто б що не казав, та незаперечним залишається те, що найбільшого розквіту Бершадь набула саме за радянської доби. То чи є справедливим, коли дехто ті часи називає періодом застою і чорним брудом паплюжить епоху соціалізму? Адже про безпідставність подібних тверджень переконливо свідчать й фотознімки лише малої частини новобудов в нашому місті саме за тих часів.
Із встановленням іншого суспільного устрою в державі життя, звісно, не зупинилось. Та, пишучи цей спогад, мимоволі доводиться з гіркотою у душі констатувати, що немає вже на економічній карті міста цукрового заводу, меблевої фабрики, заводу металовиробів, біофабрики.
Зникли також солідні будівельні організації. Окремі підприємства ледь-ледь виживають.
Звісно, що владні органи району і міста докладають певних зусиль, щоб Бершадь розвивалась і надалі залишалась охайною та привабливою. Продовжується і її розбудова, та, на жаль, далеко не в тих масштабах, про які розповідалось. Добре, що за останні роки в місті з’явилось багато продуктивних і господарських магазинів і магазинчиків, аптек, банківських установ, різного роду ательє та майстерень, кафе, автозаправних станцій. Нарешті запрацював завод газобетонних виробів (перепрофільовано цукрозавод).
Незабаром відкриє свої двері новозбудований пологово-акушерський корпус райлікарні. Помітно оновлюється житловий фонд міста.
Проте мешканці живуть надією, що усі, як було раніше, матимуть робочі місця, і, нарешті, у Бершадь колись та прийде довгоочікуваний газ.
Будуть у ближчі роки збудовані міський ринок, лазня, сміттєзвалище.
Насамкінець, хотілося б висловити й таку думку. З часу присвоєння Бершаді статуса міста минуло лише сорок три роки. Та як багато у ньому збудовано життєво важливих об’- єктів! Відтак, немає сумніву, що, вшановуючи доброю пам’яттю попередників, котрі багато своїх сил, знань і вміння віддали його розбудові, нащадки і надалі докладатимуть зусиль до вищої ступені його розквіту. Тож нехай виростає, квітне і славиться добрими справами наша Бершадь!
Добра пам’ять і хороші справи сильніші за час, і немає сумніву, що газета ще не раз писатиме про славні віхи зросту нашого міста та про його патріотів.
вранці -2…-4° 
