За адмін.поділом 16 ст. Брацлавський повіт 16 ст.
За адмін.поділом 19 ст. Ольгопільський повіт 19 ст.
За адмін.поділом 20 ст. Бершадський район
Фліорина с.—составляетѣ какѣ бы предмѣстье м. Бершади; расположено на низменномѣ місті при р. Дохні, у мѣстнаго населенія называемой Быкѣ; отѣ уізднаго г. Ольгополя вѣ 20 в., отѣ желѣзной дороги вѣ 1 в. Климатическія условія вполнѣ благопріятньї для здоровья. Почва частью глинистая а частью черноземная. По преданію, село образовалось среди дремучихѣ лісовь, вѣ которыхѣ иміли притонѣ гайдамаки; вѣ недалекомѣ разстояніи отѣ села и теперь есть долина, поросшая деревомѣ, и колодезь, которые называются „гайдамацкими". Прихожане - униаты возсоединены вѣ 1794 г. Нынѣ православнаго населенія вѣ приході 2213 д. об. пола; его составляютѣ крестьяне-малороссы, занимающееся главным образомѣ земледѣліемь, отчасти же сапожнымѣ ремесломѣ. Нинішній приходській Свято-покровскиѣ храмѣ начать постройкою вѣ 1872 г.
Труды подольского епархиального историко-статистического комитета
Вып. 9 под ред. Евфимия Съцинскаго. Кам. Под. 1901г
Флорино — село, центр сільської Ради, розташоване на правому березі Дохни, за 2 км від районного центру. На території села — залізнична станція Бершадь. Населення — 4915 чоловік.
В селі міститься центральна садиба колгоспу ім. Димитрова, який користується 4219 га землі, в т. ч. орної 2840 га. Основний напрям виробництва — вирощування зернових та технічних культур, м'ясо-молочне тваринництво.
У Флорині є середня й початкова школи, дитячі ясла, садок, бібліотека, будинок культури, медпункт.
1923 року засновано партійну організацію. Зараз у селі працюють 73 комуністи й 104 комсомольці.
В роки Великої Вітчизняної війни тут діяла підпільна партійна група на чолі з комуністом К. О. Пустовойтовим, а також антифашистська група під керівництвом Г. К. Краснощоки. В селі народився Герой Радянського Союзу С. І. Бойко.
«Історія міст і сіл УРСР. Вінницька область» Харків, 1972р
На мальовничому березі тихоплинної річки Дохно, правої притоки південного Бугу , за 2 км від райцентру , розташоване одне з найбільших сіл Бершадського району - Флорино.
Згідно з писемними джерелами , село Флорино засноване італійцем на прізвище Флоринг, якого на роботу прийняв німець Бернш, який започаткував Бершадь у другій половині XV століття. Флоринг був архітектором, брав участь у забудові міста, а сам згодом поселився на окраїні лісу. Після нього стали будуватися інші, і ліс поступово відступав від села.
Хоч офіційно періодом заснування села вважається друга половина XV століття (одночасно з Бершаддю), люди проживали тут давно. Про це свідчать знайдені тут кам”яні молотки, скребки, зернотерки. Серед цікавих знахідок - скелет оленя, а також монети Давньої Греції і Давнього Риму.
Поскільки село розмістилося біля самого міста Бершадь, то його не минав ніякий ворог-татари, турки, поляки. Найбільше село потерпіло у 1769 році від польських конфедератів, які запропонували селянам прийняти унію. Але селяни відмовилися. Чимало їх було посічено і закопано в одній могилі, яка розміщалася біля старої школи. На могилі стояв хрест із написом, що це братська могила. Але в період боротьби з релігією хрест знищили як пережиток минулого.
За часів козаччини та гайдамаччини село оточували ліси і було притулком гайдамаків. А при монастирі, неподалік села , був козацький штаб із скарбницею.У різні часи власниками села були польські поміщики Потоцькі, Калиновські, Браницькі .Серед пам”яток минувшини на території сільської ради руїни Бершадського Спасо-Преображенського чоловічого монастиря, заснованого 1616 року. Монастир був тричі зруйнований , останній раз у 1948 році, коли активізувалася боротьба з релігією. Нині вживаються заходи для відновлення цієї святині. Тут діє парафія Української Православної Церкви Київського Патріархату. Час від часу відбуваються Богослужіння в руїнах головної церкви монастиря. Не одного спасає зимою в хуртовину білий стовп, побудований при дорозі на Ольгопіль, Балту і Яланець, коли людина заблудить і не знає шляху.
Понад двісті років тому цей стовп був споруджений на місці колишньої каплиці, що вказувала шлях до монастиря. Каплицю побудували ченці монастиря за часів козаччини. У каплиці стояв вартовий козак у чернечому одязі, стомленому і голодному давав допомогу , направляв до монастиря. 1775р. коли знищили монастир , то знищили і каплицю.
З відбудовою монастиря спорудили і стовп, який називають білим. З 1890 року в селі почала працювати церковно-приходська школа, в якій навчалося 110 учнів.У 1914 році на кошти земства, на так званому вигоні, було збудовано двокласну земську школу. Всього на території села було 4 шкільних приміщення. Радянську владу остаточно було встановлено в 1920 році, але ще тривалий час існувати протестні озброєні групи, які шкодили заходам комуністичних перетворень. Сільську раду було створено в 1924 році. Не обминули село колективізація, розкуркулення, голодомори, репресії. Під час Великої вітчизняної війни у селі діяла підпільна партизанська група на чолі з К.С. Пустовойтовим та Г.К. Краснощоки. Уродженцем села Герой Радянського Союзу Савелій Іванович Бойко, ім”ям якого вирішено перейменувати вулицю та провулок Каліна.