Виникло в другій половині Х/ІІ століття. Назва походить від лугів та левад, якими було оточене село.
За адмін.поділом 16 ст. Брацлавський повіт 16 ст.
За адмін.поділом 19 ст. Ольгопільський повіт 19 ст.
За адмін.поділом 20 ст. Бершадський район
Лугова с, — довольно живописное, расположенное при впаденіи реки. Дохны въ Бугъ, съ правой стороны послідняго; отъ Ольгополя въ 30 вер., а от ближайшей ж.-д. ст. „Устье", въ 3 верстахъ. Климатъ сырой и не совсемь здоровый. Почва въ низменныхъ містахь глинистая и болотная, а на равнинъ и возвышенноетяхъ песчаная; она удобна для садовыхъ и огородныхъ растеній. Село Лугова, а прежде „Луговата", получило свое названіе оттого, что здъсь мъсто сплошь было покрыто роскошными лугами. Имініе это прежде принадлежало графу Мошинскому, потомъ зятю его графу Шембеку, а въ настоящее время поміщику Лупандину. Нынъ жителей 533 м. п. п 557 ж. п; ето—крестьяне-малороссы, занимающееся главнымъ образомъ земледіліемь; всі они православнаго віроисповіданія; кромі того, есть еще 6 семействъ евреевъ. Прежній; храмъ, первый, по числу въ этомъ приході, былъ устроенъ въ 1755 году и представлялъ нзъ себя убогое и маловмістительное зданіе, не боліє, какъ для ста душъ. Настоящій храмъ, каменный, во имя св. великомученика Димитрія, построенъ вмісті съ каменною же колокольнею въ 1852 г. на средства прихожанъ на томъ же погостъ, гдъ былъ и прежній храмъ. Погостъ церковный въ 600 саж. огорожеиъ досчатою оградою и засаженъ фруктовыми деревьями. Кладбищъ два — старое и новое, оба находятся въ одной оградъ. Церковной замли: усад. 3 д., пах. 30 д. и сънок. 7 д. 535 с. Первымъ священникомъ здісь былъ Василій Свядынскій, віроятно уніать, при которомъ была устроена въ 1755 году первая церковь. Причтовыя поміщеній построены на суммы позем. сбора въ 1896 году. Церковно-прих, школа съ 1861 года и поміщается въ собственномъ деревянномъ зданій.
Труды подольского епархиального историко-статистического комитета
Вып. 9 под ред. Евфимия Съцинскаго. Кам. Под. 1901г
Історія заснування села Лугової має глибоке коріння.Згадака про його появу була відома вже в Х111-Х1У століттях.Село було розміщено на правому березі річки Південний Буг на великому Берізянському горбі. З трьох боків трикутником омивалося водою:з північно-східного річкою Південний Буг , з північно-західного річкою Дохна. На цьому місці воно було засновано тому,що вода була хорошим захисником від нападу Кримських татар.
Десь в середині ХУ1 століття селяни-кріпаки були насильно переселені польсько-литовською шляхтою в низину,де земля була непридатною для обробітку,щоб вивільнити орні землі. Люди оселилися на великому лугу. Звідси і назва – Лугова.
Визвольна війна 1648-1654 років,українського народу проти польських загарбників і воз»єднання Україи з Росією були видатними подіями в історії України.В селі зараз ходить легенда про славних козаків, які розбили польське військо на лугу під селом Луговою,про гостру караючу панів шаблю Вінницького полковника Івана Богуна, і Данила Нечая.
Наше невеличке село розміщено на мальовничих берегах Південного Бугу та Дохни.Село бригадне,воно входить до складу ТОВ «Устя». Загальна площа села 211 га. Проживало(станом на 1 січня 2009 року) 547 чоловік. У селі 9 вулиць,на яких розмістилися 225 домогосподарств.Є також загальноосвітня школа 1-11 ступенів,в якій навчається 50 дітей,клуб та сільська бібліотека,фельдшерсько-акушерський пункт,працює баня з сауною та басейном.
У Луговій пам'ятають всіх односельчан,які найбільше відзначилися в житті.
Наприклад П.М.Білецький,який працював в Уманському сільськогосподарському інституті.Колишній завідуючий районним відділом освіти Д.М.Білодід.