КИДРАСІВКА

Одні краєзнавці вважають, що село порівняно молоде - йому близько 200 років. Інші твердять, що поселення існувало задовго до Переяславської ради. Назву виводять із назви містечка - украплення "Кедр", "Кедря".

За адмін.поділом 16 ст. Брацлавський повіт 16 ст.
За адмін.поділом 19 ст. Ольгопільський повіт 19 ст.
За адмін.поділом 20 ст. Бершадський район

Кидрасовка с.—расположено на низменности, при річкі Романовкі, притокъ р. Яланца; отъ уіздн. г. Ольгополя въ 22 вер. къ с.-в.; ближайшая ж.-д. ст. „Балта" въ 35 вер. Климатическія условія благопріятныя; почва—черноземная. К. принадлежала Мошинскимъ, а теперь наслідникамь графини Ксаверіи Грохольской—Станиславу и Оаддею Грохольскимъ и Елені Бржозовской, урожд. Грохольской. По разсказамъ старожиловъ, первоначальное названіе села была „Кедры". Въ XVIII в. приходъ былъ уніатскимъ, а въ 1795 г. прихожане вмісті съ своимъ священникомъ Симеономъ Лъпоревскимъ, возсоединились съ Православною Церковью. Православнаго населеній 744 м. и. и 740 ж. п.; за исключеніемь 10 д. мішань, остальные—малороссы-крестьяне, главное занятіе которыхъ составляетъ земледеліе; есть также ремесленники —кузнецы, шорники, кожевники, сапожники, плотники и каменыцики. Изъ иноверцевъ въ приході проживаетъ 7 д. об. и. католиковъ и 22 д. евр. Первый приходскій храмъ въ честь Рождества Пресвятый Богородицы, деревянный, трехкупольный, съ колокольнею отдельно отъ храм ностроенъ на средства прихожанъ въ 1750 г. Въ 1877 году начать постройке новый храмъ, также деревянный, рядомъ съ зданіемь старой церкви; новый храмъ оконченъ постройкою въ 1882 году. По освященій его, зданіе стараго храма разобрано, и часть матеріала продана прихожанамъ, остальное же употреблено на устройство часовни на кладбищъ, Церковный погостъ обнесень чугунною оградою. Церковной земли 39 дес. 915 саж., въ томъ числі усадеб. и подъ погост. 2 дес. 1380 саж., пах. 29 д., сінок. въ лісу 4 д. 2115 с. и левады подъ хуторомъ 2 д. 2220 саж. Причтовыя постройки, возведенный на средства поміщика, сданы въ 1890 г.. но въ 1896 г. священническій домъ сгорълъ. Церковно-приходская школа открыта въ 1871 г.; поміщается въ собственномъ зданій, построенномь въ 1896 году.

Труды подольского епархиального историко-статистического комитета
Вып. 9 под ред. Евфимия Съцинскаго. Кам. Под. 1901г

Село Кидрасівка розташоване на межі двох областей - Вінницької та Кіровоградської. Площа населеного пункту - 270,1га. Селом протікає невеличка річечка Романівка , яка бере початок в селі Романівка. Характерним для села є нерудні корисні копалини. Є достатні запаси глини та кварцевих пісків. Загальна чисельність населення є на даний час 495 чоловік. Як свідчать археологічні дані, люди в цьому селі жили дуже давно. Зі слів старожилів села відомо, що село перебувало під владою турків в середині 17ст. В день Великодня, коли більша частина людей зійшлась до церкви, вороги закрили їх там і вирізали всіх. Залишились тільки ті, які не були в церкві і їм вдалось втекти в ліс, або очерет.

За переказами предків відомо цю жахливу картину. Говорять, що кров людська текла річкою аж на долину від церкви, а стіни самої церкви були всі обприскані кров»ю. Церква була дерев»яна. Вона слугувала людям ще довгий час. За радянських часів у ній певний період зберігали збіжжя . У 70-х роках за вказівкою ЦК КПРС церкву було знищено. Прості смертні люди боялись приймати участь у цьому процесі, так як це місце було святе. На це йшли партійні активісти.

Незабаром члени родин цих людей і самі винуватці цих діянь перенесли тяжкі покарання. Люди вірять, що ці покарання були від Бога. За переказами старожилів, назва села теж походить від подій давнини. Серед бранців, які були захоплені турками, було три козаки, яким вдалося втекти. Один з них мав прізвисько «Кедр», чи «Кедря». Від цього слова, вважають, пішла назва Кедрасівка, а з часом село стали називати Кидрасівка. За другою версією краєзнавців є свідчення, що село молоде, що йому приблизно 200 років. Не обійшли стороною наше село історичні події 1905-1907р.р., 1917 р., громадянської війни, колективізації, голодоморів та воєн…

З середини 20-х років почали створювати с/г артілі, товариства спільного обробітку землі, колгоспи. На території села було утворено три колгоспи – імені Любченка, імені Молотова, імені Кірова. Десь через рік Любченка перейменували на імені Кірова.

Село входило в свої часи до Чечельницького, Ольгопільського районів, а згодом стало Бершадського району.

В 1932-1933 р.р. село потерпало від страшного штучного голодомору. За свідченнями постраждалих та очевидців від голоду потерпіло більше 80-ти сімей і кілька десятків померлих.

З липня 1941 року село було під окупацією румунів. В селі діяв партизанський загін під керівництвом С.О. Печеного. У Великій Вітчизняній війні з Кидрасівки загинуло і пропало безвісти 118 чоловік. Один уродженець села прийшов з війни Героєм Радянського Союзу – Ковальчук Дмитро Андрійович, який особистою хоробрістю запалив бійців на штурм ворожих окопів. На протязі доби сам особисто приймав участь у відбитті 16 сильних атак ворога при форсуванні Дунаю в грудні 1944 року.

14 березня 1944 року війська 2 – го Українського фронту визволили село від окупантів.
Не обминув  село і голод 1946-1947 р.р. Люди дуже бідували і вмирали з голоду.

В повоєнні роки відбудовували село. Були створені колгоспи імені Ворошилова і імені Молотова. У Ворошилова головою колгоспу в 1950-1953 рр був Ковальчук Д. А..В 1959 році було з»єднано два села – Кидрасівку і Голдашівку. Село належало до Голдашівської сільської ради. Новостворений колгосп мав назву «Червона Зірка».

В 1980 році , за бажанням громадян села, Кидрасівку знову було відділено від Голдашівки і утворено колгосп імені Калініна. Головою колгоспу був Заморський П.П.. За його керівництва було побудовано новий Будинок культури, новий адмінбудинок, де знаходиться в даний час ФАП, с/рада, керівництво СФГ «Кидрасівське».

В 1991 році громадяни села на Всеукраїнському референдумі проголосували за підтвердження Акту проголошення незалежності України.
На території села функціонує загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, побудована в 1968 році, Будинок культури, ФАП, бібліотека, дитячий садок, побудований в 2008 році, СФГ «Кидрасівське», СФГ «Струмок», фермерське господарство «Південь», поштове відділення зв»язку, один продуктовий магазин, один Кафе –Бар.

Духовні потреби села забезпечує храм в честь Рожества Пресвятої Богородиці, який було побудовано за ініціативи та підтримки братів Заболотного Григорія Михайловича і Заболотного Дмитра Михайловича в 2001 році.

Найвидатнішими пам'ятками архітектури села є пам'ятка археології на північно-західній окраїні села – поселення Трипільської культури ІУ-ІІІтис. до н. е. (200х250м), стара будівля панського маєтку, пам»ятка історії – братська могила 3-х невідомих солдат (1944) на сільському кладовищі, пам'ятка історії – одиночна могила Баранюка О. С., воїна – афганця, на кладовищі та обеліск на іменному полі, пам'ятка історії – меморіальний комплекс воїнам – односельчанам, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни.

Кидрасівка – батьківщина героя Радянського Союзу, Ковальчука Д. А., село, де народився і виріс нині діючий голова обласної ради – Заболотний Г. М..
Кидрасівка – мальовниче подільське село з прекрасним розмаїтим краєвидом, яке населяють чудові працьовиті і невтомні люди.