– Починаючи з осені 1941 року з території Бессарабії, Буковини здійснювалося насильницьке переселення людей єврейської національності, – розповідає краєзнавець, дослідник тих подій, директор Бершадської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 Григорій Погончик. – Їх пішки гнали в наш край і, як правило, розміщували в корівниках, свинарниках, які пустували. Зима того року виявилася надзвичайно холодною, і більшість цих людей загинула від холоду, голоду та хвороб. Такі табори на колгоспних дворах були практично в кожному населеному пункті району аж до Південного Бугу. У Баланівці до війни було шість колгоспів, у будівлях ферм яких також розміщували євреїв. Багато з них не вижили.
Аби вшанувати пам’ять тих, хто помер мученицькою смертю, баланівчани за допомогою іноземних організацій встановили в селі два пам’ятних знаки жертвам Голокосту – один по вулиці Радянській, другий – біля станції технічного обслуговування.
На території громади є ще декілька місць масового поховання євреїв у роки війни.
Одне з них знаходиться на присадибній ділянці мешканця села Миколи Плахотного.
– Ми тут побудували хату і перейшли сюди, – розповідає дружина Миколи Ольга. – Якось чоловік зорав город – знайшли кісточку, другий раз зорав – ще кілька кісток. Потім коло стовпчика огорожі вирили маленький череп. Це нас дуже засмутило, і ми розповіли про все мамі чоловіка – вони жили недалеко звідси.
Мама розказувала, що тут поруч стояла ферма, були колгоспні склади, пилорама, бараки. Пізньою осінню сорок першого року привели сюди людей. Селяни ночами носили їм їсти, допомагали, але вони вимирали від болячок, голоду і холоду.
Дев’яносторічна Ганна Ганченко також пригадує, що тут недалеко жили люди, яких пригнали, і вони дуже страждали, вимирали.
Восени минулого року Ольга Плахотна звернулася до голови Бершадської єврейської общини Юхима Вигоднера з ініціативою встановлення на цьому місці пам’ятного знака жертвам Голокосту. Виготовлено його на кошти міжнародної організації.
Минулого четверга відбулося урочисте відкриття пам’ятного знака. З цієї нагоди відбувся мітинг-реквієм, в якому взяли участь представники районної і місцевої влади, іноземні гості, школярі та жителі села, бершадці.
Відкрив мітинг-реквієм Баланівський сільський голова Віталій Казміревський, який нагадав: у роки Великої Вітчизняної війни 1119 баланівчан захищали свою Батьківщину, 447 із них не повернулися до рідних домівок. Від свавілля окупантів багато загинуло і євреїв, яких насильно депортували.
Голова районної ради Микола Грабчак зазначив: єврейська нація зазнала непоправних втрат від Голокосту. Український народ також має трагічну сторінку історії – Голодомор 1932-1933 років. На території Бершадщини багато місць масового поховання євреїв. Бершадчани всіляко допомагали цим людям продуктами харчування, одягом, нерідко брали їх додому, тим самим зберегли не одне життя.
Після виступу учнів місцевої школи Юхим Вигоднер надав слово голові Бершадської спілки в’язнів гетто Олександру Жорницькому. У період окупації євреям у селах допомагали вижити українці, які ділилися харчами, ризикуючи власним життям, зазначив він. «Я також належу до тих, кого разом із сім’єю врятувала людина із Чернятки, яка перевела нас через Буг. Ночами добирались до Бершаді, де ми повільно вмирали, але не вмерли». Від імені всіх спасенних Олександр Львович висловив щиру вдячність українцям за безкорисливу допомогу.
Григорій Олексійович Погончик згадав землячку, акушерку Любов Романенко, яка, ризикуючи власним життям, допомагала вагітним єврейським жінкам. Багато баланівчан допомагали депортованим, практично на кожному кутку села були люди, які надали притулок тій чи іншій сім’ї або дитині. Ці та інші події краєзнавець, історик, журналіст Григорій Погончик зафіксував у відеофільмі, описав у книгах.
Зворушливими були виступи Тетяни Тартачної, яка має звання «Праведник народів світу» – вона разом із батьками врятувала під час окупації єврейського хлопчика, а також Лідії Боцул – дочки Марії Яківни Крикун, яка також разом зі своєю мамою допомагала рятувати єврейську сім’ю.
Вчителька Бершадської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2, поетеса Марія Титарчук, у творчості якої одне із чільних місць займає тема Голокосту, праведників світу, прочитала свій вірш «Іма» («Мама»). Тема Голокосту близька й голові Брацлавської єврейської общини Фаїні Баєк. Вона висловила вдячність українцям за допомогу і толерантність і прочитала свій вірш «Бабин Яр».
Ольга Плахотна, дід якої загинув в Угорщині, подякувала всім причетним до спорудження і встановлення пам’ятного знака та запевнила: доглядатимуть за ним і пам’ятатимуть про тих, хто невинно загинув.
Слово брали і гості із Німеччини, а також представник міжнародної християнської організації «Християни за Ізраїль» Кун Карлір. Вони також наголосили: надзвичайно важливо для кожного пам’ятати історію, зберегти пам’ять і передати її наступним поколінням, щоб таких жахливих подій ніколи не було.
Рабин Мендель Ліхтштейн прочитав поминальну молитву, після чого відбулося урочисте відкриття пам’ятного знака жертвам Голокосту.
Учасники мітингу-реквієму, іноземні гості також відвідали народний музей історії села Баланівки.
Василь ВЕРБЕЦЬКИЙ.
вранці -2…-4° 
