Недавно тридцятеро колишніх учнів Шляхівської середньої школи повернулися у своє минуле – у дитинство, у щасливу юність. Радо і привітно зустріла нас рідна школа.
Ми послухали розповідь Руслани Олександрівни Кравець про сучасні шкільні справи, пройшлися знайомими, гарно впорядкованими коридорами. Відвідали зразковий музей народознавства, бойової та трудової слави, побували в актовому залі школи.
У день зустрічі пролунав шкільний дзвінок на наш цікавий життєвий урок. Ми його провели зі своїми вчителями: Оленою Танасівною Васильченко – першою вчителькою, Вікторією Яківною Гончар – учителем української мови і літератури та Надією Іллівною Самандас – учителем англійської мови. Ці доброзичливі люди впевнено вели нас шкільними лабіринтами до знань, сіяли у наших душах розумне, добре, вічне та пал - ку любов до своєї Батьківщини. За традицією, кожен із нас розповідав про свої життєві здобутки за прожиті роки. З особливою цікавістю переглядали старі фотографії нашого шкільного життя.
Я переконана, що всі ми правильно обрали життєвий шлях. Серед нас представники різних спеціальностей. За ці довгі роки ми старанно працювали, будували, сіяли, вирощували сади, виховували та одружували дітей, і жоден із нас не зганьбив гідного звання Людини.
Ми поклонилися могилам учителів та однокласників, які відійшли у вічність, поклали квіти біля пам'ятника загиблим воїнам-односельчанам.
Дорогі мої однокласники, бережімо кожну мить життя, шануймо все те, що подарувала нам доля, гордімося найменшими успіхами, наполегливо долаймо труднощі, дорожімо своїм оточенням, бо все це забезпечує нам відчуття радості і щастя.
Євдокія КРАВЕЦЬ (БЕЗНОСЮК), випускниця Шляхівської середньої школи 1974 року
вранці -2…-4° 
