| Помер Лисенко Володимир Григорович | | - 0
- 16 Червня 2010 р
В.Г. Лисенко усе своє життя, де б не працював, нерозривно позиціонував себе винятково прогресивним журналістом. Нелегкий він вибрав собі шлях, бо доводилося боротися не тільки з чиновницькою байдужістю, а відстоювати погляди, які були не до вподоби каральним органам. Проте життєві труднощі не зламали його, навпаки, вистоявши, він став загартованішим і постійно допомагав усім, хто цього потребував. Не дарма в колі журналістів Володимира Григоровича називали не інакше як батьком. Двадцять останніх років В.Г. Лисенко трудився в обласній журналістській організації. Спочатку був відповідальним секретарем, а з 1996 року її беззмінним головою. Творча спадщина В. Г. Лисенка – десятки документальних книг, тисячі газетних публікацій. В останні дні життя він встиг передати частину своєї бібліотеки кафедрі журналістики ВДПУ, прагнучи створити в університеті бібліотеку-музей вінницької журналістики, і пішов з життя саме в той час, коли вже зверcтана книгадовідник про колег. Цією працею він жив останні роки. Перестало битися серце справді великої, милосердно-доброї людини, журналіста за покликанням, який був і залишатиметься взірцем порядності та скромності. Журналісти Вінниччини сумують з приводу смерті Лисенка Володимира Григоровича й висловлюють співчуття рідним та близьким. Правління Вінницької обласної організації Національної спілки журналістів України. ← → Дивіться також в розділі Спогади » 02.04.2018 | За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом Президента України №890/2014 від 21 листопада... | » 02.04.2018 | Уривок зі спогадів «З ярмарку» | » 01.04.2018 | Кілька днів по центральній ґрунтовій дорозі, яка пролягала через село, стрімко просувались фашистські війська: автомобілі, танки, артилерія. Вояки йшли повз хату мого дідуся Миколи. Тож в один із звичайних днів сорок четвертого року, коли вже... | » 30.12.2017 | Люди старшого покоління добре пам’ятають значки, марки, листівки і плакати з символікою VI Всесвітнього фестивалю молоді і студентів, що проходив з 28 липня до 11 серпня 1957 року в Москві. На нього приїхали тисячі юнаків і дівчат із 131 країни... | | » 11.12.2017 | 8 грудня 2015 р. в АТО загинув Юрій Тарасенко | » 27.10.2017 | Добрі справи і гарний слід | » 16.09.2017 | Поетичний заповіт Миколи Хараїма | » 04.02.2017 | Пам’яті друга | » 17.12.2016 | Оніщенко Віктор Васильович | » 10.12.2016 | Дороги майора Дігтяра | Всі статті розділу Спогади » Ми - пам’ятаємо - «Книга Пам’яті України» / Романівка Бабенко Степан Семенович (1925) 1925 р., українець, селянин. Мобілізований в 1944 р. Рядовий. Загинув 31.05.44. Похов. с. Стинка, Ясський пов., Румунія. | З історії Бершаді Широкого розмаху стахановський рух набув на спиртовому та пивному заводах, меблевій фабриці, маслозаводі, серед робітників артілей. Учасники змагання, маючи значні трудові досягнення на своїх підприємствах, подавали шефську допомогу сільським трудівникам. Ще з довоєнних часів збереглись міцні зв'язки робітничого колективу цукровиків з селянами с. Поташні. Робітники після закінчення... Читати далі » Головні новини Бершадщини | | | Користувачі OnLine: |