Коли господиня наблизилася до того, що залишив собака, вона вжахнулася: це було мертве тільце новонародженої дитини. Все в землі, брудне, погризене... Без однієї ніжки і ручки.
Налякана жінка негайно побігла до сільської ради.
Невдовзі селом промчали міліцейські машини.
Експертиза встановила, що дитина народилася живою.
Але, очевидно, була небажаною і її вирішили позбутися.
Тож уночі на цвинтарі хтось незграбно прикопав ще живе немовлятко… Бездомним псам досить легко вдалося його розгребти.
Дізнатися про матір дитини правоохоронцям вдалося досить швидко. Втім, називати її матір’ю язик не повер - тається. Молода жінка зізналася у скоєному, але заперечила, що дитина народилася живою. Вона, не відійшовши ще від післяпологового шоку, розповідала, що маля було недоношеним, з’явилося на світ без будь-яких ознак життя. Перелякана вирішила швиденько її поховати… Марта (ім’я змінене) відома в селі своєю, скажемо так, неадекватною поведінкою.
Сама з неблагополучної сім’ї, пиячила, курила навіть під час вагітності. Загублена нею дитина виявилася не першою.
Вона вже виховує (?) старшу дівчинку, а хлопчика, якого народила пізніше, залишила в пологовому будинку. Згодом його всиновили.
Та чого може навчити дочку горе-матір, яка веде аморальний спосіб життя?
Кажуть, тоді, коли знайшли немовля, справу прикрили, щоб не роздувати скандал.
Але чи на користь це громаді?
Та й самій Марті, яка ніяк не була покарана? Вона й досі живе безтурботно, навіть не згадуючи про свою дитинку, віддану нею ж на поталу вуличним псам. Роблю висновок, що безкарність – аморальна. Приховуючи від широкої громадськості подібні вчинки, той, хто це робить, не відзначається моральністю.
Я вважаю, що про подібні випадки потрібно кричати на весь світ. Можливо, така гласність спинила б у майбутньому інших подібних горематерів.
Цей випадок примусив мене задуматися над багатьма питаннями. Куди і чому подівся материнський інстинкт? Що змусило жінку іти на таке звірство? Хто винен? Що призвело ще молоду людину до такої моральної деградації?
Чому при практично однакових умовах одні не втрачають совісті і кращих людських рис, а інші опускаються на дно?
Безробіття, неблагополуччя, малозабезпеченість або по-іншому бідність (чому боїмося цього слова?) – суспільні чинники, що здебільшого залежать від держави.
А що людина? Невже держава керувала гріховними вчинками цієї примітивної жінки, позбавленої будь-яких моральних цінностей? Поховати свою кровинку живцем, згубити її невинну душу і беззахисне тільце, викинути, як сміття – це непрощенний гріх, за який доведеться відповідати перед Богом. А перед людьми прощення за таке нема.
Словами не передати гнів, зневагу, обурення, які викликає в односельців ця людина.
Та, видно, їй байдуже до всього. Вона, як і раніше, посвоєму насолоджується життям, милується красою навколишнього світу. Чи згадує вона про дитину, якій дала життя і безжально його забрала?
Ірина МАЛІЦЬКА.
вранці -2…-4° 
