Після 30 березня (Теплого Олекси) до своїх гнізд повертаються ластівки. Настає потепління, розпускаються бруньки на деревах.
Святкували Вербну неділю, освячували вербові гілки. Дідусь, прийшовши в хату з освяченою вербою, брав її у праву руку і легенько бив кожного у родині, примовляючи: «Не я б’ю, верба б’є. За тиждень – Великдень, недалечко – червоне яєчко».
Свято Великодня – найбільше. Бабуся Софія ходила до церкви на всю ніч, а вранці біля церкви освячували паску, крашанки і все, що було в кошиках. Люди христувалися, раділи воскресінню Божого сина. Бабуся приносила до хати освячені продукти, наливала у велику миску воду, клала туди три крашанки, і всі домашні вмивалися, щоб бути червонощокими, гарними та здоровими. Потім усі сідали за святковий стіл. А далі – провідний тиждень, щоб пом’янути і помолитися за тих, хто пішов за обрій життя.
Дуже добре, що після тривалого засилля так званого «войовничого атеїзму» давні народні традиції і звичаї відновлюються, знову будуються храми, люди повертаються до віри.
На часі – весняно-польові роботи. Весна вже поступово входить у свої права. І це спонукає шукати в житті більше позитиву та оптимізму – це важлива умова щастя!
Віктор БАЛАН, ветеран праці, громадський кореспондент, м. Бершадь.
вранці -2…-4° 
