ЛЮДИНА–ЛЕГЕНДА

Kоли той водив її по раю, то побачила вона дві кімнати. У одній гралися діти, які були дуже радісні, а в іншій – плакали. Запитала ангела чому це так? Він відповів, що ті діти, які померли хрещеними, перебувають у радості, а ті, які не були хрещеними, увесь час плачуть і метушаться. Далі Дарія побачила великий неначе будинок. В одному вікні горіло дуже сильне світло, в іншому ледь мерехкотіло. Ангел сказав, якщо та людина, яка живе на землі, часто ходить до церкви і ставить свічечку, то на небесах у її кімнатці світло горить сильно. А та людина, яка не ходить до церкви, то у тому віконечку темрява. Вже тоді, коли вона мала прокинутись, то ангел сказав їй, що коли люди несуть до храму олію для лампадки, то вона повинна бути свіжою. Буває, що віруючі приносять таку олію, яка їм не потрібна, то вона тим паче і Богові не потрібна.
При підготовці цього матеріалу до друку мені багато цікавого розповів про "болящу Дарію" місцевий житель, колишній служитель хору церкви Різдва Пресвятої Богородиці Михайло Гаврилович Клебанський. Зокрема, я дізнався, що сама Дарія родом із Балтського району. Залишившись калікою з дитинства, була малорухома. Ті люди, котрі її доглядали, просто ставили їжу на груди, і так вона харчувалась. У 1920 р. Дарію забрали на утримання родичі у Бершадь, а згодом у 1934-му перевезли у Війтівку. На той час місцева церква була закрита. Під час румунської окупації храм відкрили, і перше Богослужіння пройшло 4 серпня 1941 р. На той час церковним старостою був Іван Крикун.
Та повернімось до її 40-денного сну. Коли вона прокинулась і розповіла про усі ті митарства, які пройшла, у неї відкрився дар прозорливості. Дарія почала усім розповідати, що наближається страшна біда: буде війна, але церква і люди, які живуть у цьому селі не постраждають. Останнє пророцтво Дарії збулось. Незадовго до смерті вона сказала, що помре 13 травня 1941 р., і рівно через 40 днів розпочнеться Велика Вітчизняна війна. Так усе і сталося. Згідно із заповітом її поховали на сільському цвинтарі.
Олександр ДРАГАН,
редактор газети "Слово Боже – УПЦ", Московського патріархату.
с. Війтівка.
Від редакції.
Після того, як у газеті було видруковано матеріал «Гранівський монастир» (№51, 25 червня ц.р.), церковна громада Бершаді вирішила зібрати кошти для його реставрації.