Вкраїнка

Кричали могили: Жити її доволі!

Кричали канапи: Уже віджила своє!

А турки зловтішно шаліли від своєї сваволі.

… Та знову світанок над Бугом встає!

«Своїх» і чужинців орду відбивала,

Коли сперечались ненависть і любов!

А Гітлер і Путлер землю мою топтали.

Та сипали їм сіль з перцем до підошов!

Та знову так зелено квітла над Бугом скеля,

 Табунчик гусей ізнов над селом летів!

І знову світлішала моя одинока келія.

Прошита, мов кулями – від людських очей і слів…

І ні перед ким не падала на коліна –

Лиш перед Розп’яттям, як кличе до церкви дзвін!

Єдиній Вітчизні, мов матері-Україні!

В сльозах і молитвах лише припадала до ніг!

*** Великий Володимир Русь хрестив.

Над Києвом займалися Стожари.

А з Візантії пальмовий мотив

На Україну линув через хмари.

Древляни, русичі, слов’яни всі,

І сестри, і брати мої по крові,

Через віки лагодили мости

У вірі християнської любові!

Княгиня Ольга в слізних молитвах

Мечі перетворивши на орала,

Злетіла, мов над Руссю сизий птах

І внука від язичників забрала!

На вишиті подільські рушники,

Кокосом мироточиві ікони,

Де сосни пахнуть ладаном терпким,

Що виведе із відчаю і втоми.

Ніколи не зміліє віра ця

Через роки, віки, тисячоліття.

Нехай над Руссю праведні сонця

Політиків Росії вже просвітять!

Катерина АНДРОНИК, с. Ставки.