Згідно з цим Законом право на певні пільги отримала численна група населення України (близько 6,8 млн. осіб). До цих пільг належать зокрема: безплатний проїзд усіма видами міського та приміського пасажирського транспорту (в нашому районі така пільга не надається. Як сказав один перевізник-водій: «Я за твою пільгу солярки не куплю»), 25-відсоткова знижка при оплаті житловокомунальних послуг у межах середніх норм споживання, а саме: користування газом. Ця пільга в нашому районі не виконується, поскільки він не газифікований повністю.
Вищезгаданим Законом передбачається, що пенсії дітям війни повинні бути підвищеними на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Пройшло уже 5 років, але цього підвищення немає. Пенсійний фонд добавив до пенсії всього 49 грн. 50 коп. А де решта?
Один чиновник із Міністерства праці порекомендував звертатися до суду з вимогою виплатити цю надбавку до пенсії. На сьогодні у судах України чекають розгляду більше 600 тисяч позивів дітей війни. Це вже в Україні другий такий бум. Перший був з учасниками війни. Виникає питання: чому через суд, а не за Законом?
Отже, я повинен найняти адвоката, заплатити йому гроші і судитися з державою. А результат – «на двоє баба ворожила»? А на що мені жити?
За позов до суду потрібно заплатити адвокату 150-200 грн. Так що, діти війни, годуйте адвокатів і з цього нічого не вийде, бо в державі немає коштів. Я чесно пропрацював більше 40 років і «заробив» ось таке ставлення до себе з боку держави! Прикро і боляче!
Хотілося б, щоб компетентні органи району роз’яснили через газету «Бершадський край» про ситуацію, яка склалася з дітьми війни.
Микола БАННІКОВ, активний читач районки. м. Бершадь.
вранці -2…-4° 
