- Що спонукало вас зайнятися зеленим туризмом?
- Моя родина мешкає у сільській місцевості. І я вважаю, що зелений туризм – це те, чим можна і треба займатися. Бо самобутня українська культура, історія найкраще збереглися саме в селі. Тут можна познайомитися з унікальними українськими обрядами, звичаями та традиціями. Нарешті, в селі можна почути народні пісні, характерні для тієї чи іншої місцини.
Я хочу сказати, що душа українського народу живе в селі. Я колись почув цю фразу і не можу не погодитися з нею.
Все те, про що я кажу зараз, важливе не лише для іноземців. Багато з них цікавляться самобутністю українського народу. Тому вони купують на пам’ять вишиванки, рушники, вироби з глини, дерева тощо. Та все це може бути цікавим і для українців. Особливо для тих, які мешкають у містах. Якщо народ хоче зберегти свою унікальність, він не повинен відриватися від свого коріння. Навпаки, він повинен пізнавати свою історію, всіляко дбати про її збереження.
Але зелений туризм виконує не лише культурологічну функцію. Відомо, що в українському селі бракує робочих місць. Сюди рідко йде великий бізнес. Умов для відкриття власної справи також не дуже багато.
Зелений туризм дає можливість українцям спробувати себе в бізнесі. Займаючись ним, вони дбають про себе та про односельців, надаючи їм можливість додатково заробити.
- Ідея зайнятися зеленим туризмом належить вам чи це питання вирішувалося на сімейній раді?
- Всі рішенні в моїй родині ухвалюються спільно. Рішення про зелений туризм та організацію літнього табору для дітей не стало винятком. Моя дружина Світлана – українка за національністю. Вона добре знає українську історію, культуру, народні традиції, тож усе, чим ми зараз займаємося, дуже близьке та знайоме для неї.
- Як давно ви надаєте послуги зеленого туризму?
- Торік ми вже приймали перших відвідувачів. Та підготовча робота розпочалася набагато раніше. Кілька років ми витратили на будівництво дому, на організацію кухні, місця для відпочинку.
Ми подбали не лише про побут туристів, але й про їх безпеку. Всі, хто приїжджає до нас, абсолютно впевнені в тому, що їх життю ніщо не загрожує і ніщо не може завадити їхньому відпочинку.
Моя дружина родом із села Гута. Наші сусіди – її батьки. Решта жителів села – або її родичі, або однокласники, чи просто хороші знайомі. Всі добре знають один одного і принагідно один одному допомагають. Я не ідеалізую людей: насправді вони такі – дуже доброзичливі, і це є головною гарантією безпеки, про яку я казав.
Село, де ми мешкаємо, - душе хороше місце для дозвілля і особливо для дітей. Почнемо з того, що це екологічно чиста місцина. Поруч знаходиться густий ліс, що тягнеться на багато кілометрів, сільськогосподарські угіддя. Принагідно можна скупатися в озері, порибалити на ньому, погодувати лебедів. Озеро теж розташоване неподалік від нас. Любителі верхової їзди можуть відвідати місцеву ферму для розведення коней, а всі бажаючі – курган «Тотоха», котрий вважається енергетичним центром України.
- Хто переважно користується вашими послугами і як довго можна перебувати в «Країні чеснот»?
- Головним чином на літні канікули до нас приїздять діти. Заїзд здійснюється групами. За один раз ми можемо прийняти до 20 чоловік.
Мінімальний час перебування у «Країні чеснот», який ми рекомендуємо, - два тижні. За цей час діти встигають узнати один одного, нас, освоїтися у колективі, а ми встигаємо краще узнати дітей, встановити з ними контакт. Та відпочивати можна і цілий місяць. Я б сказав, що це ідеальний варіант для відпочинку.
Дитяча спрямованість нашої діяльності не випадкова. Справа в тім, що і дружина і я маємо пряме відношення до педагогічної діяльності. Світлана викладає українську мову та літературу в Богуславській школі № 1 та в Богуславському гуманітарному коледжі імені Нечуя-Левицького. У неї є одна особливість – вона може встановлювати контакт з усіма дітьми, в тому числі, і з важкими підлітками. Я більше зорієнтований на університетський рівень – професор, доктор сільськогосподарських наук.
А ще обидва ми – батьки, які люблять своїх дітей, дбають про те, аби в дорослому житті вони стали хорошими людьми, мали високі життєві цінності, щоб у них було правильне сприйняття світу, чуйне ставлення до оточуючих.
На жаль, більшість шкіл (це спостерігається в усьому світі, а не лише в Україні) духовному началу приділяють мало уваги та часу. Основні свої зусилля вони спрямовують на те, щоб учні отримали необхідний обсяг знань, які потому допоможуть їм освоїти ту чи іншу професію, зробити успішну кар’єру.
У «Країні чеснот» ми працюємо над розвитком таких цінностей, як доброта, чесність, довіра, повага, терпіння, терпимість, вдячність та багато інших позитивних якостей, які складають основу особистості кожної людини. Перераховані якості стараємося прищепити й тим дітям, які приїздять до нас на відпочинок. Присвячуємо їм увесь свій час, спілкуємося та розмовляємо з ними.
Зазвичай, діти, особливо діти з непростою долею, не одразу йдуть на контакт. Щоб завоювати їх довіру, доводиться бути щирими, правдивими, чуйними. Зрештою, навіть назва нашої садиби «Країна чеснот» до цього нас спрямовує.
- Чим ви займаєте дітей, які приїздять до вас на відпочинок?
- Звичайний день розпочинається з фізкультури, пробіжки лісом, сніданку та ранкового заняття з позитивного настрою. Після невеличкої перерви – тематичні заняття, які проводяться за унікальними методиками та матеріалами Марії Скребцової та Олександри Лопатіної, головне кредо яких – навчання через казку. Діти також вивчають українську літературу. Щоправда, робиться це не так, як у школі, за оцінки, а неформально і тому для себе – через бесіди, спілкування, читання та творчі заняття. Виходить дуже цікаво.
Решту часу присвячуємо активному відпочинку. Граємо в футбол, в інші ігри, здійснюємо пішохідні прогулянки, катаємося на велосипедах, відвідуємо богуславські музеї. Увечері розпалюємо багаття, дивимося фільми, організовуємо дискотеки. А ще – вчимо українські пісні, влаштовуємо концерти. І це далеко не повний перелік усього, чим діти займаються. Повірте, сумувати їм не доводиться.
- Чи можуть вашими послугами скористатися дорослі і скільки вони для них коштуватимуть?
- Якщо буде можливість організувати дорослу групу, ми неодмінно скористаємося нею. Але поки що основний наголос робимо на дітей. Це особливо важливо нині – попереду літо і багатьом батькам треба вирішити проблему, куди відправити дітей на час шкільних канікул. Бажаючі можуть їх привезти до нас у Гуту, тим паче, що ціни за відпочинок у «Країні чеснот» досить помірковані. Маю сказати, що вони не покривають реальних витрат.
- Зелений туризм для вас, як я тепер розумію, не є джерелом додаткового доходу. Скоріш, навіть навпаки…
- У міжнародній організації я працюю вже досить давно, маю стабільний дохід, і тому зелений туризм не є ані основним, ні навіть додатковим джерелом поповнення мого сімейного бюджету. Як ви вірно сказали, «скоріш, навіть навпаки». Для мене зелений туризм – це захоплення і одночасно своєрідний подарунок для українських дітей.
Україна – чудова країна, тут дуже багато хороших людей. Я отримую задоволення від роботи та спілкування з ними. Та водночас існує чимало проблем, які вимагають свого вирішення. Я хочу посприяти тому, щоб їх було по можливості менше.
Справа в тому, що не все в цьому житті вимірюється грошима. Для когось це прозвучить банально, але насправді це так. Найбільше щастя полягає в можливості поділитися з людьми тим, що маєш.
Ця думка особливо активно останнім часом культивується в моїй країні. Американці розуміють, що ми одна нація і тому повинні допомагати один одному. В Україні вже чимало заможних людей, і було б добре, якби вони також сповідували таку саму думку, підкріплювали її конкретними справами.
Сергій ГЕРАСИМЕНКО, Національний прес-клуб «Українська перспектива» для bershad.ua
вранці -2…-4° 
