Він позначив і шляхи становлення України як передової держави: нова індустріалізація, відродження села на базі великотоварного виробництва, медицина й освіта і, безумовно, боєздатна армія. По суті, вектори Медведєва збігаються з програмою Яценюка. Але Арсеній Петрович йде далі. Він сформулював рішення проблем, спільних не лише для України і Росії, а й для всіх країн Східної Європи. І запропонував виробити нашим державам спільну концепцію розвитку чотирьох галузей: енергетики, транспорту і зв’язку, виробництва продовольства, а також високих технологій, літакобудування та космічної галузі.
Ясна річ, Україна по праву має стати не лише ініціатором, а й – якщо можна так сказати – головним інженером, «мозком» названих проектів.
А як же інакше? Взяти хоча б проблему євразійських транспортних коридорів «Схід-Захід». За двадцять років обсяг торгівлі між Європою та Азією збільшився в 6 разів. Але 99% вантажів транспортується морем!
Візьміть карту і подивіться на цей парадокс: маршрути з Південної Кореї чи Японії до Європи – 11 тисяч морських миль або від 34 до 45 днів шляху. А залізницею від станції Находка-Восточная до нашого Чопа – лише 13 з половиною днів! І це за нинішніх швидкостей і використання тільки Транссибірської магістралі. Але ж є ще й БАМ, що ледве дихає, і можливість спільними зусиллями східноєвропейських країн побудувати швидкісні ділянки на всьому шляху. Звичайно ж, там, де це можливо. Це злочин – не використовувати транзитні можливості нашої країни на повну потужність, адже це величезний прибуток!
А що ми натомість робимо? Китай – єдина держава, яка не зазнала збитків через кризу, – активно постачає в Європу і США різноманітну продукцію. Візьмімо карту: на цьому «торговому шляху» знову Україна.
Але наша сусідка Білорусь уже поспішила: у Бресті вже близько п’яти терміналів з пересипання вагонних візків (переведення вагонів на європейську вузькоколійку). А зовсім недавно було тільки два термінали!
Залишається тільки руками розвести... Або подумати – хто в Україні здатен створити глобальні проекти для країни, які нагодують нас ситніше, ніж подачки нинішньої влади.
Ігор ВАСИЛЬЧЕНКО