впровадження нової техніки і технологій. Особливу увагу звертала на зв’язок виробництва з наукою. Це тривало протягом усієї моєї роботи на підприємстві. Тож коли у вересні 1999 року перестала працювати на підприємстві, мій вибір, чим займатися, щоб приносити користь, був однозначний – це наука.
Мене турбує доля спиртової галузі, яка працювала на 30 відсотків своєї потужності. Поки ще існували всі спиртові заводи, потрібно було шукати вихід. Найкраще було б налагодити втрачені експортні можливості. Але час був утрачений. За роки незалежності майже всі колишні республіки СРСР побудували свої спиртові заводи. Другий шлях був у доповненні до виробництва спирту організації виробництва інших харчових продуктів із зерна. Шляхом ретельного пошуку у наукових працях, користуючись особистим досвідом практика-виробника, я зупинилась на харчовому продукті, який ми потім назвали крохмальною патокою-екстрактом (КПЕ). Отримані мною попередні зразки цієї продукції були обнадійливі і я зі своєю ідеєю звернулася до керівництва концерну «Укрспирт», де моя пропозиція знайшла підтримку.
Протягом трьох років група вчених Національного університету харчових технологій (НУХТ) проводила науково-дослідну роботу по розробці технології отримання із зерна нового харчового продукту. У 2003 році були виготовлені зразки і розроблена технічна та юридична документація, необхідна для виробничого запровадження. Розроблено гнучку технологію виробництва і спирту, і КПЕ залежно від потреб ринку. При цьому перехід з виробництва спирту на КПЕ і навпаки здійснюється протягом кількох годин, практично без зупинки виробництва.
Перші промислові партії КПЕ були виготовлені на Київському заводі солодових екстрактів. Науковці вважають, що КПЕ можна використовувати нарівні з аналогом – крохмальною патокою – у кондитерському, хлібобулочному виробництві, а також при виготовленні напоїв, джемів, варення, консервів, у тютюновому виробництві і т.д. Крохмальна патока застосовується також у шкіряному, ферментному, парфумерному та інших виробництвах. До речі, прості цукри (глюкоза, мальтоза), що входять до складу КПЕ, за висновками світової науки, є кориснішими, ніж складні цукри (з буряків, тростини).
Собівартість КПЕ очікується нижчою за рахунок того, що сировина – зерно – дешевша, ніж кукурудзяний крохмаль. Поліпшаться основні економічні показники – товарна продукція, прибуток. Наукові роботи по цій темі повинні продовжуватися, бо ця продукція має вийти на світовий рівень.
Викладене мною свідчить, що є перспектива збереження спиртової галузі, яка виробляє із щорічно оновлюваної сировини екологічно чисте пальне і в разі впровадження виробництва КПЕ корисні для людини продукти харчування. Уже зараз спирт використовується як нетрадиційне пальне для автотранспорту (Бразилія), а також входить до складу біопального, сировиною для якого є ріпак.
Звичайно, мене турбує і доля Бершадського спиртзаводу, на якому я пропрацювала півстоліття, вкладала у нього свої знання і творчу працю. Впевнена, що в умовах конкуренції виживе той завод, який наполегливо і планомірно оновлюватиме свої основні фонди на основі нових наукових розробок, передової техніки і технології. Застій у цьому питанні – це смерть для виробництва. Дуже шкода, що в останні роки майже не працює горілчаний цех, який мав виробляти нові види горілок, розроблених науковцями. Перша така з назвою «Анталь» була успішно виготовлена у 1999 році і досі користується попитом. Кажуть, що після неї не болить голова. Зараз у НУХТ закінчується розробка нової горілки з лікувально-профілактичною дією. У її складі, поряд з іншими інгредієнтами, вітамін В6, який за висновком австралійських вчених, поліпшує пам’ять, звичайно, при дотриманні культури вживання алкогольних напоїв. В разі реалізації не спирту, а горілки, прибуток збільшується на 25 відсотків.
Впровадження у виробництво КПЕ у цеху концентрату квасного сусла у періоди, коли нема реалізації квасу, є також вигідним для підприємства, бо забезпечує роботу цеху протягом усього року, при цьому також не заморожуються близько 0,5 млн. грн. обігових коштів.
Ще одна пропозиція – організація виробництва ячмінного солоду на базі бездіючого солодового цеху. Це дасть нові робочі місця і значний прибуток. Добудувати солодосушарку, таку, як завод побудував на нині діючому солодовому цеху пивзаводу, могли б працівники заводу, яким під силу така робота.
У майбутньому для організації такого безвідходного виробництва на території існуючої бардороздавальної станції потрібно створити цех по виробництву сухих коренів для тваринництва. Перевезення барди, у якій 90 відсотків води, призведе до подорожчання продуктів тваринництва.
Користуючись нагодою, звертаюсь зі словами вдячності нинішньому колективу заводу, а також пенсіонерам за ті щасливі роки, які я провела з цими чудовими, душевними та чуйними людьми. Бажаю всім здоров’я та успіхів у нелегкій праці на благо нашої рідної України.
Мірра ВЕРХГРАДСЬКА,
колишній
головний інженер
спиртзаводу.
вранці -2…-4° 
