У своїй останній збірці «Вірність, любов і краса» авторка пише про те, що їй найбільше відоме і близьке і що їй найбільше болить. За природою мовного колориту і способу мислення вона сформувалася як мешканка села. Змалечку її душа вбирала дихання поля і саду: поле в українців споконвіку культивувало працю, а в садах України душа набирала естетичного смаку.
Перш, ніж сісти писати вірші, поміркуй – про що і для кого пишеш. Кожен твір повинен мати свого адресата. Інакше розвіється твоє віршоробство у часі і просторі, неначе космічна пилюка.
Збірка поезій Л. Зарічанської засвідчує, що у неповторному повторенні духовних надбань продовжується творча життє - стверджуюча традиційність в українській літературі, де є промовиста негаласлива доброта, і мудра печаль, і надія.
Анатолій СТРАТІЛАТ, провідний спеціаліст-етнограф кафедри фольклористики КНУ імені Тараса Шевченка, заслужений працівник культури України.
вранці -2…-4° 
