Замітки з історії Бершаді

Зроблений цей запис у 1942 році, а на початку 2000-их років, коли Людомир Антонович ще був живий (помер у 2007 році в Литві), він надіслав переписані ним заново «Замітки з історії Бершаді». У супровідному листі до журналіста Федора Шевчука він писав: «Ці записки зроблені не для публікації, а для себе, і не з одного джерела, тому можливі незначні помилки. Сподіваюся, що такі матеріали вже маєте, але порівняйте з цими, мабуть, знайдете і деякі різниці».

У цих «Замітках...» мова йде і про те, про що писав О.Дьомін.

Деякі факти повторюються, а це означає, що знаходять підтвердження. У всякому разі, вони мають зацікавити наших сучасників, які не байдужі до історії рідного краю.

Друкуємо частину рукопису з несуттєвими скороченнями та зі збереженням стилю та орфографії Л.А. Собанського.

«В 1795 році Бершадь купив Фридерик Мошинський від «Акционерного общества». За Бершадь і Нестоїту заплатив 15 мільйонів 500 злотих сріблом. Він допоміг євреям відремонтувати їхні доми, які в 1770 р. поруйнували гайдамаки (дешево відпускав матеріал). За дозволом Мошинського в 1795 році євреї збудували в Бершаді синагогу.

Діяльним був онук Фридерика Петро Мошинський. Він продавав околиці Флорино бажаючим, і люди корчували ліс і будувалися. Ліс коло Флорино зовсім зник, і з’явилося досить велике село на місці лісу.

Петро Мошинський був членом польського сейму, а в 1831 р. став активним учасником польського повстання, організував збройний опір російським окупантам. Але частина бершадських селян допомогла російському війську, і Мошинського взято в полон і засуджено до смертної кари.

Але за старанням адвоката Юзефа Прулевича цар Микола І змінив кару такою: носити довічно ланцюг на шиї і на правій руці. Мошинський мусив багато років жити на засланні. Коли повернувся в Бершадь, його дружина вийшла вже заміж за Станіслава Юревича, поляка, але пол - ковника одеського кінного полку. Юревича з його полком прислали в Бершадь з наказом ліквідувати польське повстання. Так він познайомився з Анною Мошинською.

Незабаром одружився з нею.

Повернувшись з заслання, Петро Мошинський взнав, що вже не має дружини, і не зупиняючись у Бершаді, поїхав у Краків, де теж мав маєтки. Більше про нього в Бершаді ніхто не чув. А Станіслав Юревич став господарем бершадських маєтків Мошинського. Броварню він переробив на гуральню, побудував новий костьол, а православним за свої кошти збудував нову церкву в 1854 р. замість старої...

Він дав селянам дві десятини землі на цвинтар. Там є склеп – могила роду Ільницьких. Ільницький був російським приставом у Бершаді, а його син Костянтин – пол - ковником у час російськояпонської і російсько-німецької воєн. Він похований у склепу батька.

Церковна земля мала 44 десятини і три десятини хутора у Флорині. Після революції на цій землі побудувалися Федір Бойко, Трохим Задорожний, Терень Загородний, Карпо Гринюк, Федір Мазуренко, Кость Сафонов...

Станіслав Юревич відвів землю і на польський цвинтар. Тут поховані і учасники польського повстання 1831 р.

брати Ян і Роберт (прізвище невиразне), майори польського війська. Є могили Алоїза Прулевича – майора польських військ, маршала Ольгопільського повіту (помер в 1853 р.), адвоката Юзефа Прулевича (помер в 1834 р.). Тут є могили першого директора цукровані Дущинського, першого ксьондза бершадського костьолу Станіслава Щелецького.

В 1897 р. у с. Піски-Бершадські на кошти селян і державної казни побудована нова церква (тоді ж розібрали уніатську церкву). Син Станіслава поміщик Мечислав Юревич у 1872 р. побудував цукроварню в Бершаді.

Після скасування кріпацтва в 1861 р. поміщик Станіслав Юревич підкупив старшину Бершадської волості Мирона Тертуса, і панщина в Бершаді тривала ще півтора року. В це втрутився мировий посередник Абаза. Він домігся, щоб старшину переобрали. Обрано Трифона Гончарука. Юревич після того запросив Абазу ніби для примирення, але Абазу у Юревича отруєно, а новий старшина Гончарук став активним вірнопідданим і противником Юревича.

При ньому в 1865 р. збудовано школу («министерское народное училище»), яка існує досі як державна. В 1887 р.

сумівський поміщик граф Собанський побудував біля школи лікарню. Першим лікарем був Кіселевич. А в 1903 р. на державні кошти побудовано велику лікарню, що існує досі. Пешим лікарем цієї лікарні був відомий хірург Романовський.

В 1890 р. в Бершаді бушувала холера. Лікував людей лікар Микита Заєць, селянин із с. Бондурівки. Після закінчення медичної освіти він підробив документи і два роки їздив по Поділлю як губернатор. Але сам відмовився від цього звання. Він багато доброго зробив людям і не збагатився, тому його не покарали...

В 1889 р. Мечислав Юревич побудував у Бершаді дерев’яний водяний млин... А в 1902 р. коло нього побудовано великий кам’яний вальцовий млин, спалений у 1941 р., коли почалася війна (при евакуації).

В 1907 р. чех Ян, син Франка Трнко, побудував бровар (пивоварню) і після революції добровільно подарував її державі, тому до 1930 р. залишався директором пивоварні.

В 1919 р. один багатий єврей збудував у Бершаді трьохповерхову школу, відому під назвою «гімназія». Біля неї за пару років збудували єврейську школу на тій же площі.

Посесором М.Юревича в Бершаді був Порембський, на Флорино – Еразм Змієвський.

В Бершаді після 1905 р. з’явився «Союз русского народа» під керівництвом Онуфрія Шлапака і Михайла Келлера.

Писано в 1942 р.»