Літературна Бершадь

Ти мріяти собі не заважай, Нехай не в глянці, і нехай без лиску, Нехай відкрита ти вітрам та бризкам, Знімай замок та ланцюги зривай! Ти мріяти собі не заважай! І не лякайся, що душа бушує. Хоч навіть сотворилася карлючка, Твої незграбні неповторні штучки У Всесвіті ніхто не скопіює! Ти не лякайся, що душа бушує. І квіти ти свої не обривай! Нехай ростуть вони на ниві дико,... читати далі ...»

Осіння жінка вбога і багата З запасом ніжності, любові, доброти, Гостинно так запросить в теплу хату, Що будеш ти не в змозі геть піти… Осіння жінка ніжна і велична, Беззахисна і зовсім навпаки, І мовить так казково, мелодично, Що слово в серце ввійде на роки. Осіння жінка з посмішкою літа, Із запахом пробудження весни, Вітрами шарпана, багаттями зігріта, Шукає... читати далі ...»

Хоч не щодня нам небо голубе, І хоч життя не все здається раєм, Вже скільки літ, як знаю я тебе, І ти на світі цім мене тримаєш. Ти чув мій тихий, мов, молитва, спів, Коли тепла зіниці були повні, Чекав мене, Чекав моїх листів В чужому місті, дощовім, холоднім. Коли весна, здавалось, відцвіла, І стало в рідній хаті, як в полоні, Ти йшов до мене, Як іде вдова На... читати далі ...»

Ти не візьмеш із рук моїх листа. Вони без діамантів й манікюра. І жовте листя з клена обліта, Рахує нам роки, немов купюри. І падолист самотньо стереже Мене одну в холодну мокру осінь. Ти не прийдеш і не попестиш вже Моє не нафарбоване волосся. Благослови солодкий твій полон! Мене хоч вбий – кохаю до знемоги! І оберіг постав свій, мов заслон Від світа, де нема вже нам підмоги. Про... читати далі ...»

Новеньке авто підкотилось під ворота. З нього вийшла розмальована жінка. Сяюча, розпашіла – чи то від морозу, чи від радості. Її підтримував під руку чоловік років сорока п’яти. – Знайомся, – це Василь. Жениха тобі привезла, чи не рада? – Та тихіше, Наталю, ще сусіди почують, – зніяковіла Софійка. – Ви не дивуйтесь, Василю Євстахійовичу, вона така.... читати далі ...»

Посивіла чаєчка ранньою весною, А літа ж, бо пір’ячко, пливуть за водою. А літа всміхалися сонцем при долині, Плачуть гуси-лебеді, сівши на долині. Плачуть, що не знятися їм разом з тобою, З вирію вертаються на крилі журбою. Чайко, моя чаєчко, скільки пережито? Заспівала – променем пробудилось жито. Пробудився заспаний на вербі листочок, І фіалки з пам’яттю сплелися в віночок. Мріють... читати далі ...»

Моя Батьківщина – це квітка у полі. Моя Батьківщина – це верби й тополі. Моя Батьківщина – це пташка у лісі. Моя Батьківщина – солома у стрісі. Моя Батьківщина – найменша комашка. Моя Батьківщина– волошка й ромашка. Моя Батьківщина – ставок вдалині І навіть маленьке білчатко в дуплі. Моя Батьківщина – це сонечко ясне, Блакитні... читати далі ...»

Моє село, моя ти біль. Похилена, як сум, хатина. Допоки мамин цвіте хміль, Допоти я її дитина. Обніму грушу престару, Най гойдалку почепить тато. Із тирси ляльку віднайду І буду ніжно колихати. А потім стежкою пройду, Де стільки босою ходила. З вербою щиро обіймусь, Якій секрети говорила. Натрудженим рукам вклонюсь, Що пестили мене й ростили. У церкві Богу помолюсь, Піду... читати далі ...»

Моя Бершадщино крилата, До болю рідний серцю край. Моє село й батьківська хата – Земний для мене сущий рай. Тут пахнуть хлібом спілі ниви, Й повітря чиста голубінь, З дитинства рідні теплі зливи, Й столітній дуб кидає тінь. Моя Бершадщино зелена! Де б я у світі не була, Моя любов така шалена, О ти, Бершадщино моя! Молюся Господу за тебе, Щоб розквітав мій рідний... читати далі ...»

Алмази, діаманти, Коштовнії рубіни Усе це віддала б я Для долі України. Рости, моя державо, Рости, моя, на славу. Плекайся, рідна мово, Шануйся, рідне слово. О земле неозора, Глибокі сині ріки, Лани пшениці довгі, І сльози на повіках. І де б я не бувала, Кого б не зустрічала – Немає місця того, Де ллється рідне слово. Моя прекрасна ненько, Любов моя глибока,... читати далі ...»