Літературна Бершадь

Тиха падала темінь на землю Я стояла одна у дворі Я чекала, що прийдеш мій милий Й скажеш ніжно: "Кохана, привіт!" І як завжди ми будемо разом Вечір знову проводити вдвох Будем смуток ділити і радість І не вірить, що є світ розлук Але марно чекала, коханий Ти до мене уже не прийдеш Ти сказав, що ніколи між нами Нічого серйозного більш не буде. Тихо падала темінь на... читати далі ...»

Відшуміла осінь Сивими дощами Й тепло відлетіло В вирій з журавлями. Облетіло листя,Вже дерева голіЛиш здаля виднієЩе зелена хвоя.Почорніло поле,І кущі тернистіЛише червонієКалина в намисті. читати далі ...»

Нехай мені випали втрати й страждання, І сльози, і кривди недобрих людей, Все ж я вірю у світло і чисте кохання! І вірю у зорі серпневих ночей! А хто мені зрадить, той зрадженим буде, А хто зведе наклеп – осудиться сам. У щирім сумлінні іду поміж люди З вродливим коханим – природи дитям!   А той, хто ламає і квіти, і вірші, І крони зелені, немов... читати далі ...»

Понад морем блукає туман, Діву вкутує в сіберні шати, і виблискує хвиль караван, ніби кличе його здоганяти. І невпізнаним берег стає, Кипариси якісь потойбічні: море ще одне диво своє нам дарує у червні - як в січні. І гойдається, ллється туман - Понад берегом, чайками, нами: і бетонний мій трон, мов тюльпан, до туману тремтить пелюстками. читати далі ...»

День минув. Догорів, погас… Хоч плач, хоч скач, а ніч гряде! Краще тому, хто її проспить. А кому випаде безсоння? Для нього навіть коротка ніч стане надто довгою при вбогому мерехтінні зірок, що дрібненькими друзками великого сонця зійдуть над головою. Але новий ранок неодмінно настане, якщо серце видолає.

Злетіли птахи осінь зустрічати, Зібрались зграями птах-раду провести, Не треба осені довго птахам чекати, Вона вже тут, поза шляхи й мости. Торкнулася вона до пізніх айстрів, Поцілувала яблука в садку, Вона багата – їй усі заздрять, У неї все у кошику й вінку. Вона змахне крилом із журавлями, Запахне димом на сільськім городі, Новим вже хлібом пахне і жнивами, Городиною у... читати далі ...»

 Був далеко, а став близько. Був горох, з став горошисько, По тину вгору повився і вершком за горіх зачепився, позирає на всіх спогорда: — Я горох! Я побив рекорди? — І кивав йому знизу буряк: — Ой так-так, ой так-так. — І сміявся здаля огірок: — Та якби не тинок... Та якби не тинок...

Під вишнями, в саду зеленім Пишалася, як Мавка лісова Всміхалася і сонцю й небу Чудова квітка – волошка польова. Така красива, юна і тендітнаНезнаючи, що є добро і злоПишалася як небо те блакитнеЩо все дарує людям лиш доброНезнаючи, що хтось таки позаздритьЇї красі, й щасливому житті;Протягне руку, з ненавистю, й скаже;'Не будеш більш пишатись на Землі!' читати далі ...»

Мама вчить маленьку Владку: — Стали букви по порядку: А, Б, В і Д, Е, Є — в кожної ім'я своє. Осьде Ж — неначе жук, З не хоче йти до рук. І стоїть немов сторожа, Ї на неї дуже схожа. Називай і відгукнуться: К, Л, М та О, П, Р. Засміялася Владуся: — Я їх напишу тепер: Т, У, Ф та Х, Ц, Ч — наче річечка тече. Кожну букву я вже знаю і... читати далі ...»

Полюби Україну мою, полюби її жовті степи, її сміх голубий, її древню могуть і правічну красу, її пісню живлющу і праведну суть. Полюби мій терплячий і добрий народ, що, так само, як твій не приймає заброд, а приймає синів і хороших гостей, бо живе в нім козак, гордий лицар Антей. Написали віки нас кривавим пером, інший час іншу мову дає нам обом, і ми станемо поруч в слов'янськім... читати далі ...»