Літературна Бершадь

* Коли хочеш побачити, чи правильно вчинив, розкажи комусь усе так, як було. І ти побачиш себе сам. * Народ – як жито, а політика – вітер, що хилить, вихорить і виложує його. * Проживи так, щоб навіть ноги твої не зачорнилися брудом життєвих доріг.   * Очищати душу не труд, а радість! Повірте, люди, і спробуйте.   * Як добре бути світлом для чиєїсь душі.   *... читати далі ...»

Уквітчана рястом Барвінком блакитним Приходить до нас Чарівниця весна. А з нею летятьПтахи перелітніНа крилах лелекІ вона приліта.У лісі ще соннімЗ-під мокрого листяПочувши веснуВже виліз їжакА там у гаюУ зеленому листіКалину гойдаєПернастий шпак. читати далі ...»

Книжка в тата, книжка в мами, книжка в мене і в Світлани, з книжкою малий Тарас — книжковечір нині в нас, книжковечір, книжкотиша… Тільки чути: песик дише й сумно дивиться з-під ліжка,— бо йому немає книжки. читати далі ...»

Вечір приходить Сонце сідає Літній вже день догора Вже й соловей У саду не співаєСкрізь тиша, вечірня пораСутінки ночіВпали на землюВкрилась росою траваМісяць з-за хмариВиплив на небоСтежину в саду осява.Там на ставкуПопід ніжною івоюЛебідь тихенько дрімаНебо укрилаЗоряною теміннюУкраїнська ніч чарівна. читати далі ...»

Рветься вітер з полону від хмар, Не дає проплисти кораблю. Прошу тебе я, Боже, спаси, Захисти усіх, кого я люблю! Мрії, сум, забуття і надія... Долі наші виходять в дороги, Зло з добром завжди в парі блукають, Спокій прийде опісля тривоги. А життя наше так швидкоплинне, Неможливо прожити все знов, Долю кожний собі обирає, Тільки Бог посилає любов. Щастя в сірім буденнім цім... читати далі ...»

Колюча гілка мене стримує за руку: Не рви ягідоньку останню – на розлуку, Ти подивися краще: там, за виднокругом, Село, чуже село розкинулось над Бугом. Неначе краплі крові, на гілках шипшини, Ще прилетить сюди вечеряти пташина. А недоспалені листки жевріють в ріщі: За що розгнівались боги на нас й навіщо? Чуже село і дім чужий. Чужії люди. Байдужа я до похвали і до осуди. Бо... читати далі ...»

Україно моя, тихий шелест лісів Ніжний шепіт берізки у полі І куди не поглянь, як у мареві снів Ти цвітеш, як троянди червоні. Зеленіють луги, ожила вся земляЙ лише там, на широкім роздолліМолода - як весна у вінку, чарівна,Як царівна милуєш на троні.Не схиляй голови, не збивайся з путіХай не будуть страшні перешкоди.Але знай - ми тебе не залишим в бідіНе піддайся ти бурі й негоді. читати далі ...»

Червень благородний розправляє крила, Розкидає вічність синії річки, А мала волошка полюбила жовті, Жита і пшениці стиглі колоски. Тут жвавенький промінь стрімко вирізає, Наче з-під лекала, сині пелюстки. З колоском волошка долю поєднала, Як із небом – сонце, з річкою – піски! І краси немає більшої у світі, Як квітки барвисті на весіллі трав, Як духмяні краплі гомінкого... читати далі ...»

Чекала... Обнімала... Проводжала... І до краплини віддавала все. Але тобі все мало було, мало Й тепла мого, й уваги, і пісень! А за вікном – весняні ніжні квіти У крапельках ранкової роси, Здається, я втомилася любити Але покинути – немає сил. Хоч ти мені не раз підрізав крила, Тебе ще досі в серці я несу. І як ти зараз, янгол чорно-білий, Скажи, хто зараз п'є твою... читати далі ...»

Мово моя Українська. Ніжний спів солов'я, Ти - як калина в намисті В барвінковім вінку - як весна. Ти - як сонце у небі високімЩо світить, людей зігріваЯк вітер у полі широкімБезмежна звучна чарівна.Мужайся, рідна мово, пишайсяПерецвітай, як квітуча веснаБудь горда, міцна й не схиляйсяБудь чиста, як джерельна вода читати далі ...»