Літературна Бершадь

Україно, тобі усміхаються сонячні злети, Де співає Десна, і замріяно дихає Буг. Хай розквітне земля, діти-квіти красуні-планети, На якій я живу, сяє барвами веселка навкруг. Колос зерням врунить, озивається жайвір у гаї, Високоссям шумить зелен-поля розкішний розмай. Я тобі поклонюсь – словом, жнивним запашним короваєм, І замріяну пісню заспіва водограй.   Україно, тебе,... читати далі ...»

Україно, рідний краю, Земле-матінко моя, Про красу твою співаю, Ти в душі моїй одна. Ой ти, земле, цвіт розмаю, Солов’їний спів і гай. В світі кращого немає – Мій Подільський рідний край. Де не глянь – все доли й луки, Гей, хвилюються жита, Материнські вмілі руки, Мова твоя золота. Гей, злітай же, пісне, в небо, Доля всіх єднає нас. Україно, це ж про тебе Слава лине... читати далі ...»

А так недавно ще кружляв бджолиний рій. Вже, мов веселкою, черешні стиглі відійшли, Журливо прокричали журавлі – ключем полинули у вирій, Як і роки, що діамантами в життя моє прийшли.   Я так люблю життя, люблю все те, що є у нім моє, І хочу я, мов посмішку, красу землі онукам дарувати. Та знаю, в кожного із них матуся-Україна є, Моїм онукам в ній здоровими й щасливими... читати далі ...»

В електричці людей повно, Надзвичайна тіснота. На колінах везе жінка Здоровенного торта. Біля неї примостились Молоді два хлопці, Які теж везли торта В маленькій коробці. Жінка трохи задрімала (Монотонно все ж гуло), А коли вона проснулась, То торта, як не було. На колінах в пасажирки Торт вже був малий… Ну, а хлопців не було – Вже десь і зійшли… Жінка ніби... читати далі ...»

Здрастуйте, добрі люди! І недобрі – здрастуйте теж! Ми стоїмо на порозі нового року, нам усім жити в ньому, тож давайте порозуміємось, простимо одне одному провини, зумисне чи ненароком скоєні, по нерозумності нашій. На те й дано нам розум та душу, аби жили ми по совісті, по-братськи і підносились над усім сущим. Всі мають рівне право на сонце, на повітря, на хліб і на воду, тому нікому... читати далі ...»

Здрастуйте, мамо! Добридень, рідненька! Пишу Вам листа із далеких доріг. Давно вони в світ мене вивели, ненько, І рідко пускають до Вас на поріг. А як звечоріє, чи має світати, Коли втихомиряться гуки буття, Думками щемкими лечу в нашу хату, Прощення молю й хоч на мить вороття... Прощення за те, що живу я неблизько, І міць моя мало Вам скрашує дні, Що Ваші долоні не ніжать колиску,... читати далі ...»

У Карпатах ходить осінь Піснею трембіти. Ой, як серце моє хоче Знов тебе зустріти! Приспів: Ти повернешся, кохана, В гори ніжним цвітом, Бо в Карпатах ходить осінь Піснею трембіти. Жде на тебе синьогора І та полонина, Що ти, моя ясна зоре, Навік полонила. Дана, дана, гей, гей, гей, Дана, дана, гей, гей. У Карпатах ходить осінь Ген високим плаєм. Я над рідним Черемошем Тебе... читати далі ...»

Тодоренко і Маліцька, Ви в «районки» не одні – Є ще Рудик в Михайлівці, Проситься на сторінки. На світлинах ви красиві. Такі ж, мабуть, й наяву, Хай Господь дає вам силу. Бережіть свою красу. Щоб районка молоділа І раділи читачі, Розправляйте свої крила. Мої друзі молоді. Покажіть, що ви зі Львова, Зрозуміє вас читач, Нехай лине рідна мова Через сміх і через плач. читати далі ...»

…у руках стискаю ніж. Тихо продираюся між деревами. Ступаю обережно. Дивлюся під ноги і шукаю хоч якісь сліди ЇЇ. Вона невелика і руда. А я ЇЇ мушу знайти. Далі направлюся до гущавини з молодих дерев. Деревець так багато, що там вона запросто могла б сховатися. Може Вона тут? Ні, нікого. Все ж детально оглядаю кожен закуток. Треба уважно дивитися. Мали б хоч сліди залишитися якісь.... читати далі ...»

Історія — це пані ні для кого, іспанська ж кров не годна без пригод. Сервантес був чутливий до нового й заримував: «народ» і «Дон Кіхот». А ти мене в Іспанію не пустиш і, кажеш, тим врятуєш від спокус: я вдома шаткуватиму капусту, — домашня жінка — безперечний плюс. Хай світ в розпусті і злодійстві тоне, ми не такі, на цноту в нас патент, у нашім вічно непорочнім лоні... читати далі ...»