Кілька сотень метрів залишилося до рідної хати, але не дійшов – скосила фашистська куля. Смертю хоробрих загинули й Петро Данилович Авраменко, який родом із села Мельникове Смілянського району Черкаської області та старшина Микола Дмитрович Данилов із м. Риги.
І.М. Кучерука рідні поховали на сільському кладовищі, а П.Д. Авраменка і М.Д. Данилова – біля лікарні. Вдячні мешканці села за ініціативою завуча школи Афанасія Вікторовича Романенка – колишнього командира гаубичної батареї – у 1953 році поставили пам’ятник полеглим героям.
Нещодавно в архіві Великої Вітчизняної війни Російської Федерації я знайшов цікавий факт про те, що баланівчанин Володимир Федорович Білінський, 1914 року народження, загинув смертю хоробрих, визволяючи Ригу.
Звільнення Латвії розпочалося в липні 1944 року, були жорстокі бої. Першим було звільнене невеличке містечко Зілупе з населенням до двох тисяч осіб. Радянські війська просувалися з боями до Риги.
Ворог чинив відчайдушний опір.
Із листа-подання на нагородження Білінського, підписаного командиром 34-ї гвардійської ОЗПТАД гвардії майором Євсейчиком, зрозуміло, що наш земляк воював у складі 34-го окремого винищувально-протитанкового дивізіону 29-ї окремої дивізії. Гвардії старший сержант В.Ф. Білінський був водієм вантажівки, підвозив снаряди для гармат. Під час бою з фашистами під Ригою у серпні 1944 року німецькі танкісти кулеметною чергою смертельно поранили нашого земляка і підпалили його машину, вщерть набиту снарядами. Помираючи, Володимир Федорович останнім зусиллям відігнав машину на кілька сотень метрів, врятувавши артилеристів і гармати. За це В.Ф. Білінський посмертно нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня.
А в 1943 році він одержав медаль «За відвагу» за те, що в бою з німецькою піхотою чергою із захопленого у німців кулемета знищив фашистських автоматників, які проривалися на позицію батареї.
Поховали однополчани свого героя під залпи автоматних пострілів у с. Потера недалеко від столиці Латвії.
Отже, за визволення Баланівки загинув рижанин, а за визволення Риги – баланівчанин. Воістину подвиг героїв не має ні кордонів, ні строку давності.
Григорій ПОГОНЧИК.