Село – на велосипедах

Напередодні 1 вересня працівників сільської ради застали за приємним заняттям – вони якраз готували подарунки першачкам, яких у цьому році 16, а заодно з ними і дітям-інвалідам та з багатодітних сімей.

Кажуть, могутнішим це село було в пору, коли його жителі мали роботу. Нехай навіть більшість у Гайвороні. Щоправда, і проблем виникло теж чи не найбільше, коли переважна їх більшість залишилася без роботи. Але останнім часом тут знову ніби пробуджується життя.

Щодо робочих місць безпосередньо у населеному пункті, то їх небагато. Чи не найбільшу помилку тут було зроблено, як заявляє тепер дехто з жителів, коли все у їхньому селі роздробилося. Якби збереглося, як в інших селах, єдине базове господарство, все могло бути по-іншому. Могла б, навіть, зберегтися ферма з її робочими місцями. Тепер же господарюють на цій землі до десятка орендарів.

Що з того, що широкозахватні сучасні агрегати є, а простору для їх ефективного використання бракує.

А на додачу ще й одноосібників у Ставках більше трьохсот.

Хоч бери, та й знову починай колективізацію, щоб земля, засоби виробництва використовувалися ефективно.

Щоб навести хоч якийсь порядок на полях, у таких випадках передбачена міна земельних ділянок, які обробляються одноосібно, щоб зібрати їх в одному місці. Але виявляється, що і це тепер зробити непросто, бо для цього потрібна згода трьох сторін. Кажуть, що така ситуація склалася нібито тільки у Ставках, і ніхто вже навіть сказати не може, чому так вийшло, хто в цьому винен.

Дехто вважає, що «запрограмовано» її нібито було ще з самого початку. Для того, щоб нікому не захотілося виходити з паями з господарства, для бажаючих було виділено найвіддаленіше поле під Тирлівкою. Але при цьому не врахували те, що згодом кожний, хто таки наважився обробляти землю одноосібно, вимагав, щоб його земельна ділянка була виділена саме там, де вона йому належала, а не під Тирлівкою.

Подібні земельні питання, як правило, вирішуються не сільськими радами, а от невдоволення у громаді, в результаті такої нерозберихи, проектується і на них.

Але потрібно сказати, що хоч М.А. Запорощука обрано на посаду сільського голови вперше, розгрібати проблеми громади він взявся з першого дня по-справжньому. Неабиякі надії в селі, за його словами, покладаються на газифікацію – за його вже сприяння готуються до введення системи в експлуатацію. Микола Анатолійович просив висловити подяку за сприяння коштами райдержадміністрації, дякував також за підтримку фінансами місцевим підприємцям А.В. Телятнікову і А.Л. Бойку. За словами сільського голови, вже віднині тенденція до зменшення населення у громаді не погіршується. А так як в селі чимало дітей, у порівнянні з іншими селами, є всі підстави вважати, що Ставки навіть будуть розвиватися.
Сільський голова має на меті огородити дитячий садок, ось-ось буде налагоджено освітлення на центральній поки що вулиці, огородили вже кладовище. Відколи у селі зайнялися газифікацією, тут почали купляти хати і переїжджати на постійне місце проживання.

У Ставках прогрейдеровано всі вулиці, сільською радою надається допомога школі. Будується також аптека, мають намір відкрити ще й ветеринарну. Непоганий ремонт, теж за сприяння сільської ради, виконано у дитячому садку.

Вихователька М.В. Дмитришина вважає, що однією з причин зменшення дітей є те, що у пору, коли він був колгоспний, приймали у нього тільки тих, чиї батьки працювали в господарстві. Таким чином, інші змушені були шукати прихистку в іншому місці. Тепер беруть вже всіх.

Здавалося б, що там того села, у якому чуть більше п’ятисот дворів і 1200 жителів. У такому можна он який порядок навести. Однак на заваді, найперше, постають проблеми, які у свій час громада створила сама собі. Поля, наприклад, подробили і їх, крім інвесторів, обробляють багато одноосібників. А це означає, що вони не платять ні прибуткового податку, ні податку з найманих працівників. За які кошти в такому випадку вирішувати проблеми громади? Інша справа, якби в селі було одне велике базове господарство.

На березі Південного Бугу у цьому селі прекрасна база відпочинку, яка належить аж трьом уманським підприємствам. Однак громада знову ж таки нічого від того не має. Тепер власники будівель судяться, щоб приватизувати ще й під ними землю. Аж після всього, з укладенням нових договорів оренди, сільська рада отримуватиме хоч якусь копійку.

У Ставках взагалі вже дійшло до того, що ніхто конкретно не може сказати, хто саме орендує в селі землю. Але так, як саме нині закінчуються строки договорів на оренду і доведеться їх перереєстровувати, з’являється шанс і в цьому плані навести порядок.

Головним же на даний момент є те, що у даній громаді є всі ознаки того, що може додатися у ній велосипедистів. Нехай і не стільки їх тоді буде, як тепер у Китаї, та населення все ж збільшуватиметься.

Жителі Ставків переконані, що є перспектива, щоб і життя у їхньому селі ставало кращим.

Павло КУШПЕЛА