– Вони зберігають композицію, колорит, багатофігурність, мініатюрність письма. Старовіри зберегли техніку писання ікон часів Київської Русі, не внесли нічого нового, навіяного Заходом. На жаль, таких майстерних іконописців, як були колись, тепер вже не залишилось. На Поділлі були майстри, які робили копії відомих ікон. У старообрядницькі села образи завозили переважно з Москви та Помор’я, - розповідає мистецтвознавець Вінницького краєзнавчого музею Алла Ліпська. — Коли люди в селах помирали, ікони клали в труну. Щоб їх стиль не зникав, місцевий іконописець робив з них копії. Але він у будь-якому разі вносив якийсь свій елемент, адже у кожного іконописця є свій почерк.
У селі Борскові Тиврівського району, наприклад, жив відомий іконописець Вавіла. Про нього в селі досі ходять легенди.Відомо, що у старообрядців було заборонено молитись на ікони, які писані представниками інших релігійних конфесій. Старовіри постійно мандрували, а молитись треба було чотири рази на день. Щоб завжди мати при собі Божий образ, старообрядці відродили виробництво металопластики. Цей вид металолиття на територію України прийшов з Візантії після прийняття християнства у Київській Русі. Але довгий час металопластика не використовувалась в релігійному мистецтві. Старообрядці ж робили металопластикові мініатюрні ікони, які завжди носили з собою як оберіг.
– У нас на виставці зібрана металопластика з Помор’я (берег Білого моря) і з Москви. Дуже гарно старообрядці називали свої ікони. На експозиціях представлені дві ікони Богородиці, одна називається «Утоли моя болезнь», а інша — «Утоли моя печали». Зрозуміло за назвою, у яких випадках до неї звертались, — каже Алла Ліпська. — Був період, коли старообрядницькі храми масово розкрадали. Тому багато втрачено. Ікони з фондів нашого музею зібрані у Борскові, Бершаді та сусідніх областях. Люди нам їх продавали.
У 90-х роках, коли в Україні була криза, старообрядці продавали ікони за безцінь колекціонерам, а колекціонери вивозили їх за кордон, в основному в Німеччину та Італію.
– На одній з конференцій, куди я була запрошена, виступала мистецтвознавець з Італії. Вона демонструвала наші подільські старообрядницькі ікони, а також російські та білоруські, які зараз осіли в приватних колекціях відомих італійців, — розповідає Алла Ліпська. - У 80-х роках у Борскові я особисто ставила ікони на облік. Їх там було дуже багато. Зараз у тій же церкві нема жодної ікони. Вартість метра «старообрядки» на світових аукціонах встановлюється від 1500 доларів. І це тільки стартова ціна, зазвичай продаються такі речі у десятки разів дорожче. Я колись умовляла людей не продавати ікони, бо вони цим себе не спасуть, а тільки обкрадуть.
Вінницькі мистецтвознавці розповідають, що на власні очі бачили старообрядницькі ікони з Поділля у покоях деяких єпископів у Ватикані. А от на батьківщині цих ікон, Україні, їх вже не побачиш і не купиш.
вранці -2…-4° 
