У прадавні часи, за біблейською легендою, розділив Бог людей на різні мови, щоб були не в змозі спілкуватися та будувати до нього сходи. З часом навчилися люди розмовляти різними мовами, але, мабуть, не про те розмовляли, бо знову покарав нас Господь, наділивши різними партіями.
І скубемося ми тепер, як півні на оборі, хоч живемо на одній землі, говоримо однією мовою. Кожен хоче зробити щось добре, але обов'язково з точки зору своєї політичної сили. Від тих "точок" вже в очах мерехтить, а жити від цього краще не стає.
Ніхто не може змінити минулу історію, скільки б разів не переписували. Потрібно жити не стільки вчорашнім, як завтрашнім днем, бо той, хто стріляє з рушниці у минуле, в майбутньому отримає гарматний постріл.
За 17 років незалежності всі вже стільки разів карали і були покарані, вибачали і вибачалися, розкрадали і докралися, повчали і навчилися, виховували і, нарешті, отримали…, що треба зупинити все це безглуздя, кожному на своєму місці (на посаді чи вдома) сісти, уважно перечитати наше недосконале (яке вже є) законодавство й почати розумно ним користуватися на благо держави й народу. Демократія – не лише рівні права, а й рівні обов'язки, рівна відповідальність. Найголовніше – пам'ятати, що всі ми діти однієї країни, і маємо жити в мирі, злагоді та спокої.
Юлія ШЕВЧУК.
с.
Яланець.
вранці -2…-4° 
