У нашому районі не одне десятиліття і століття живуть поруч люди різних національностей – українці, росіяни, євреї, роми, поляки… Живуть дружно, не рідкістю є міжетнічні шлюби. І це нікого не дивує, якихось конфліктів на національному чи мовному ґрунті нема. Люди керуються у своїй поведінці здоровим глуздом і взаємною повагою незалежно від національності.
Але чи так усе гаразд з мовами етнічних груп у Бершаді?
Тут однозначно не можна відповісти. Скажімо, українська мова. Так, вона має статус державної, більшість українців і людей інших національностей вільно нею спілкуються. Не маю на увазі тих, які відверто рідну мову зневажають. Є й такі (слава Богу, їх одиниці), які демонстративно послуговуються лише російською, вважаючи нижчим від свої гідності розмовляти материнською. Тут тільки два пояснення: завищена (і необ’єктивна) самооцінка або розумова неспроможність опанувати одну з наймилозвучніших мов світу.
Багато ще потрібно зробити, аби підвищити рівень грамотності наших людей.
Втім, це залежить не тільки від зусиль школи, а й від загальної культури людини.
Не повинні ми проходити мимо і культурних потреб старообрядницької громади. Колись приєднали до Бершаді неповторну, унікальну за своїми звичаями і традиціями, Пилипонівку. І не стало села. Але ж люди залишилися. І вони, як можуть, зберігають віру, історію, фольклор. Сюди їдуть учені з усього світу, тут проводять міжнародні наукові конференції. Справді, це не просто село (парадоксально, але його нема на карті!), це явище! Радує, що останнім часом завдяки ентузіастам різних національностей увага до проблем росіян-старообрядців підвищилася.
Дуже прикро, що практично зникла з вулиць міста чудова мова ідиш – маме-лошн, яка була рідною для багатьох бершадців. Пригадую, як у 60-70-их роках вслухався у емоційні розмови старих євреїв на базарі. Як не дивно, чимало з того розумів, бо ж у школі вивчав колись німецьку.
А ці мови споріднені. Нині ж у місті залишилося всього кілька носіїв ідишу, і розмовляють цією мовою тільки дома. Час від часу ми дивимося і слухаємо унікальний концерт талановитого московського виконавця Єфима Александрова, який провів дитинство в Бершаді і зберіг вірність пісням єврейського містечка. Раджу усім, якщо буде така можливість, переглянути ці концерти по телебаченню чи в Інтернеті. Це неповторно!
Хоч мові польській ніщо не загрожує, у Бершаді, на жаль, зараз практично її не почуєш.
Навіть у костьолі, де служба ведеться переважно українською, як і проповіді.
Кожна мова – унікальна, кожна – неповторна. Шануймо ж і свою рідну, і мову сусіда. Плекаймо рідне материнське слово завжди і всюди.
Федір ШЕВЧУК, лауреат Загальноукраїнського конкурсу «Українська мова – мова єднання».
вранці -2…-4° 
