Із спогадів й ми щось черпаємо для себе та уже наших нащадків, формуємо свою власну візію минулого.
Розповідь нашу треба розпочати з того часу, коли після 1699 та 1714 років на згарища Брацлавщини повертаються польські шляхтичі як нащадки тих, хто панував тут до козацьких воєн, так і нові родини.
Розташований неподалік Бершаді Баланівський ключ набув правник, регент гродський любельський Войцех Собанський (бл. 1692 - бл. 1744), одружений із Маріанною Вержбіцькою. Саме він поклав початок родині, далеко знаній на всьому Поділлі і Волині.
Наприкінці XVIII ст., коли наші землі потрапили під владу Російської імперії, власниками Баланівського ключа були Каєтан Собанський та згодом його син Гієронім.
Гієронім Собанський Старий (народився 1761 р.) — відомий господар і адміністратор, маршалок шляхти Ольгопільського повіту. Саме він розбудував у Баланівці в 10-х роках XIX ст. одну із найзначніших резиденцій на Поділлі. Заможний поміщик звів свої великі фільварки (сільгосппідприємства) на найвищий рівень. Згодом він започаткував відгодівлю овець, яких кілька тисяч перегнав із Саксонії та Моравії. За часів Гієроніма Собанського Старого Баланівський маєток викликав подив і повагу серед навколишньої шляхти.
Дружиною Гієроніма Собанського була Кароліна, донька Адама Жевуського, каштеляна Вітебського та Юстини Рдутловської. Цей шлюб Собанського не можна було назвати вдалим. Кароліна Розалія Текля Жевуська (1793 - 1885) - на 32 роки молодша за свого чоловіка - була відома своїм нестримним темпераментом та бурхливим життям. Шаленіючи від нудьги в Баланівці, вона мала роман із управителем сусіднього села та місцевим козаком, який грав для неї.
Після народження доньки Констанції Гонорати у 1814 році стосунки між подружжям погіршилися, вони жили окремо і згодом розлучилися.
У 1823 році Кароліну Собанську зустрів в Одесі відомий російський поет Олександр Пушкін. Він побачив найкрасивішу з польок, які жили тоді в Одесі; веселу, витончену, живу, всебічно освічену, прихильницю мистецтв, чудову піаністку, яка була душею того товариства, до якого належала.
Ряд дослідників вважає, що поезія О. Пушкіна «Простить ли мне ревнивые мечты», присвячена саме Кароліні Собанській; «Мой милый друг, не мучь меня, молю: не знаешь ты, как сильно я люблю...»
11 листопада 1823 року, в день, коли лягли на папірці рими, поет був в соборі на хрестинах сина Воронцових, й Кароліна Собанська, опустивши пальці в кропильницю, доторкнулася до чола поета.
Донька Собанських Констанція-Гонората вийшла заміж за Францішека Ксавери Сапегу (1807 - 1882), але доля відвела їй короткий вік - до народження дитини у 1837 році.
Тим часом, старий поміщик заповідає усі свої маєтки синам від другого шлюбу із Анною Дзержек: Станіславу (1828 - 1884), Мєчиславу (1830 - 1889), Казімєжу (1832 -1888) і Марцілі(1833-?).
Однак юна Марія Сапега-Потоцька (1837 - 1918), донька Констанції Гонорати, у 1885 році виграла судову справу у своїх родичів та отримала Баланівський ключ, а це близько 4,4 тис. га землі. Саме Марія та її син Якуб (1863 - 1934) були останніми перед революцією власниками Баланівки. Вони бували в селі рідко, тож старий Баланівський палац близько 1860 року розібраний.
Серед нащадків Гієроніма Собанського хочу звернути увагу на сумівську лінію.
У Сумівці, що понад Бугом, осів Казімєж Собанський, останній виборний маршалок шляхти Ольгопільського повіту, одружений з Марією Потульською (народилася в 1847р.).
В 1881 році в Сумівці побудували новий великий палац, який відзначався особливою вишуканістю. Навіть камін у палаці був точною копією каміна короля Генріка IV, білий мармур для цієї забаганки купувався у ще одного заможного власника Бершадських земель грека Маврокордато.
Згодом власником Сумівки став син Казімєжа Гієронім Собанський Молодший (1871 - 1919), одружений у 1899 році із Марією Грохольською (1879 - 1973), донька Станіслава з п'ятничанської лінії Грохольських та Ванди Замойської.
Близько 1905 року Собанські долучили до своїх маєтностей у Сумівці та Крушинівці ще й Війтівку та Велику Киріївку. Тоді ж Марія Собанська створила й очолила Товариство доброчинності в Бершаді, яке допомагало незаможним, особливо дітям-сиротам.
Близько 1914 року бершадський поміщик Фридерік Юрєвич (1871 - 1929) продав Бершадь і Флорине Гієроніму та Марії Собанським, а сам згодом переїхав до Польщі.
Однак, усі гроші за Бершадь Собанські віддати не встигли - у 1917 році в Російській імперії спалахнула революція.
У 1919 році більшовики розстріляли Гієроніма Собанського та його сина Павла. Марія Собанська із меншими дітьми виїхала до Варшави, де прожила недовге життя, залишивши книгу спогадів. Молодший син Станіслав помер 20 років потому. Певно, нащадки Собанських проживають у Польщі до цього часу.
Наш край - XVIII—XIX ст. багато в чому завдячує заможним родинам, які сприяли веденню тут сільського господарства, створювали перші промислові підприємства, започатковували осередки культури, будували церкви. Звісно, як реальний прошарок поміщики на початок XX ст. віджили своє і повинні були зникнути, позбувшись власності на користь банків, заможних господарів із селян чи кооперативів. Однак революційний злам 1917-1921 років був без розсудливий і жорстокий.
Перші документальні історичні відомості про наше село відносяться до 1629 року, коли Сумівка складала Влас¬ність Збаражських. Потім село Сумівка в записках диякона Павла Халебського, який 14 червня 1654 року супроводжував при проїзді через Подолію патріарха Антіохіпського Макарію „...за годину ми виїхали з Баланівки і проїхали ще милю, діс¬талися трьох інших містечок, які лежать поряд на березі річ-ки, з трьомв дерев'яними укріпленнями і трьома ровами : їм"я їхнє Сумівка".
вранці -2…-4° 
