Часто замислююся над тим, чому такою близькою і рідною для мене стала Серединка. Адже подібних сіл на Вінниччині ой як багато. Відповідь одна: невичерпним джерелом такої любові є людські стосунки – щирі, доброзичливі, невигадані.
І засіяв ними життєву ниву від Бога і Землі господар, який завжди був щиросердечним і виваженим. Саме доброта і порядність колишнього серединського голови колгоспу «Прогрес» Федора Михайловича Кавуна пустили міцне коріння в серцях сельчан і тих іногородніх, яким щастило з ним спілкуватися.
Так хочеться, щоб подібних Федору Михайловичу людей було якомога більше на нашій Україні.
Тоді кожне село, маленький хутірець притягуватимуть до себе невимовним бажанням зустрічей, світлими променями життя.
Анатолій ФАРТУШНЯК.
Анатолій Дем’янович запропонував нашій газеті також свій новий вірш...
ТОБІ ВКЛОНЯЮСЬ, СЕРЕДИНКО
Коли я їду в Серединку,
Чи у весняну, чи в зимову пору,
До мене горнеться високе небо,
Всміхаються далекі зорі.
Тут вільно дихають поля,
Будівлі в розмаїтті квітів.
Повірте, з щирістю кажу:
Миліш села нема на світі.
За все вклонімось низько їм –
Рукам і серцю Третяків,
Жуків та ще й Морванюків,
І Хараїмів, Горячківських…
Усі від роду працьовиті,
Єдине цілеє вони,
З династії відомих хліборобів,
Це знані в Україні Кавуни.
Любіть, трудіться і співайте,
Бо живете на цьому світі,
Аби радіти і родити,
І ниву сіяти, збирати жито…
Як треба жити, вірно жити!
Яке навкруг благословіння:
Людина кожна й деревце
Глибоке мають тут коріння.
…Разів немало був в селі,
Знайома в нім тут кожна хата.
Мене дорослі і малі
Не забувають привітати.
Отож, допоки я живу,
Вклонятись буду Серединці,
Нестиму людям любов –
Мій найсвятіший скарб у серці.
І нині всім ще раз скажу,
У цьому я зізнатись мушу:
У Серединці по краплинці
Вбираю все цілюще в душу…
вранці -2…-4° 
