На знімку: мати-героїня А.Ф. Загороднюк (у центрі) з сином Віктором і невісткою Тетяною.
Молода дружина продала хату в Маньківці і перейшла жити до чоловіка. Іван Євтихійович (нині покійний) був майстровитим, мав золоті руки. Поїхав у Латвію, заробив лісу, трохи грошей. А вже за кілька років молоде подружжя мало власний куток – новозбудовану хату.
– Двадцять два роки ми були в парі з чоловіком, – каже Агафія Федорівна, – п’ятьох діточок нажили… Колись було важко піднімати їх, а тепер пишаюся ними.
Чотирьох синів та доньку виховали Загороднюки, допомагали їм, як кажуть, стати на ноги. Віктор, Анатолій та Сергій проживають в рідному селі, недалеко від мами, а Микола і Ганна – в Росії.
– Маю вже дев’ятьох онуків та трьох правнуків, – посміхається А.Ф. Загороднюк. – В гості приїжджають, провідують мене.
Нині Агафія Федорівна вже на заслуженому відпочинку. Але за життя добре наробилася на колгоспному полі, в городній бригаді. Працювала й на цегельному та цукровому заводах, виконавцем в сільській раді.
– Завжди потрібна була копійка – то хату будували, то дітей піднімали. Діти в мене спокійні були, допомагали, один за одним повиростали, – каже щаслива мати.
Насамкінець додамо: в березні 2010 року Указом Президента України за материнську самовідданість, народження і зразкове виховання дітей, забезпечення умов для всебічного їх розвитку Агафії Федорівні, серед інших, присвоєно почесне звання «Мати-героїня». Нещодавно А.Ф. Загороднюк отримала й відповідну одноразову грошову винагороду.
Василь ВЕРБЕЦЬКИЙ.
вранці -2…-4° 
