На знімку: гаряча пора у командира посівного агрегату Олексія Григоровича Бартовщука (зліва направо) і сівачів Юрія Миколайовича Гембарука та його батька Миколи Григоровича. Фото Руслана БАЙДАЛЮКА.
Це агрегат механізатора О.Г. Бартовщука – трактор МТЗ80, агрегатований з сівалкою С3-5,4, на якій і заправниками, і водночас сівачами були М. Г. Гембарук з сином Юрієм. Поряд на чатах стояв автомобіль МА3 з аміачною селітрою, адже сіють тепер тільки з мінеральними добривами.
Задній борт автомобіля був переобладнаний таким чином, щоб не тільки полегшити заправку сівалки, а й зекономити при цьому час, який у весняну пору на вагу золота.
Поряд, але по інший бік польової дороги, виднівся ще один посівний агрегат із трьох спарених сівалок. Ріллю перед посівом готував механізатор С.І. Мар’єнко.
Хоч учасникам посівної кампанії досвіду не бракувало, до того ж самі зацікавлені, щоб віддача поля була найкращою, всі агроприйоми виконувалися під пильним контролем головного агронома В.В. Магдича та агронома-насіннєвода Ю.А. Бабія.
Причому, роботу було організовано так, що якісно виконаною передпосівною підготовкою ріллі С.І. Мар’єнко своїм потужним трактором «Кейс-310» встигав забезпечувати обидва посівних агрегати. Механізатори розповідали, що такий трактор запросто справляється з польовими роботами, які раніше виконували від чотирьох до шести агрегатів вітчизняного виробництва. Та ще й працювати на імпортній техніці набагато легше. Тепер у Серединці вже не сумніваються, що майбутнє сільськогосподарського виробництва тільки за технічним переоснащенням.
Звичайно ж, це потребує затрат. Але без капітало - вкладень тепер годі і сподіватися на якусь вагому віддачу полів, та ще й щоб продукція по собівартості була конкурентоспроможною. Але із затратами тут не рахуються, якщо такі є виправданими. На підживлення озимих культур, наприклад, було витрачено майже 750 тисяч гривень.
До речі, виконувалася ця робота вночі по мерзлоталому грунті при допомозі сучасного розкидача мінеральних добрив, оснащеного супутниковим навігатором. Такий агрегат замінює по продуктивності декілька вітчизняного виробництва та ще й якість внесення добрив набагато краща.
Здавалося б, можна було б за умов теперішнього безгрошів’я тимчасово на цьому обмежитися, організовуючи таке непросте виробництво.
Однак це аж ніяк не в характері директора місцевого товариства О. Ф. Кавуна. Він давно зрозумів, що вже пора відходити від застарілих технологій на полях, а братися за освоєння нових, сучасних.
Тож одним з перших в районі почав працювати по так званій нульовій технології обробітку грунту. Його досвід вже почав поширюватися в районі.
Економія пального при цьому очевидна, розповідав Олександр Федорович, але набагато важливішим є те, що при такому підході хоч і не відразу, а все ж відновлюється родючість грунтів.
У Серединці давно зрозуміли, що ніхто нічого краще не зробить для села, громади, як самі собі.
Звичайно, не все ще вдається одразу і на те є певні причини, однак робиться в даному напрямку чимало.
Павло КУШПЕЛА.
вранці -2…-4° 
