Нам пишуть

Недаремно кажуть, що нещастя приходить саме тоді, коли його зовсім не очікуєш. Тож з неабиякою тугою розповідала Галина Черкасова з Осіївки про те, яка доля спіткала її сина Данилка ще з самого народження. Шансів на життя, за її словами, не давав ніхто. Навіть в обласну лікарню, після появи його на світ, повезли не відразу, бо боялися, що можуть не довезти… Для батьків, всієї родини місяці... читати далі ...»

ЩО ТАКЕ БОГ! Чверть століття прожила моя Батьківщина – молода, нова, оновлена, вільна, незалежна від «братів», «сестер» і друговидних ворогів. У когось коси посивіли за цей час у п’ятдесят, у когось – у сімнадцять. Хтось втратив сина або чоловіка у війні, хтось загубив на Майдані дорогу людину, хтось впав у перманентній, оранжевій… Люди, події, історія… Хтось прийшов на землю, щоб Україну... читати далі ...»

Моє село – дві груші біля хати, Із комина зимою – вгору дим. В уяві добра, ніжна моя мати, А в небі сонечко з промінням золотим. Моє село – над Удичем серпанок І яблука в саду смачні-смачні. Мене вітали кожен літній ранок Піони мамині, червоні, запашні. Мене з селом давно розвела доля, Та в серденьку моєму буде жить Солодкий смак верби, калини, поля І неба мирного над річкою блакить.... читати далі ...»

Красиве і влітку, й весною Маленьке містечко моє, А я його люблю до болю – Тут сонце для мене встає. Як їду у світ я широкий, Про Бершадь не можу забуть, Базари її ясноокі. Як діти до школи йдуть. Приспів: Бершадь у квітах весною, З дитинства омріяний край. Я часто пишаюсь тобою. У щасті живи й розквітай! Місцями ти дуже чарівна, На вільній вкраїнській землі. Мені аж ніяк не все... читати далі ...»

Легенько відкрила хвіртку перекошену, Зайшла у двір, зарослий в бур’яні, Змахнула із очей сльозу непрошену, І спогади налетіли, як у сні. Біленька хата стоїть вже опустошено, Над вікнами віконниці облуплені, сумні, І знову сльози падають непрошено: Матусі вже немає більше, ні... Як тяжко двері в хату відкривати, Ще важче стати на поріг,  Де більше не зустріне мати. Та залишився... читати далі ...»

Плювали в обличчя кримські хани й чурбани, Та більше яснішало світле обличчя моє! І заздрісні погляди, мов кулі людські відбивала… А ранок над Бугом знов з солов’ями встає! Кричали могили: Жити її доволі! Кричали канапи: Уже віджила своє! А турки зловтішно шаліли від своєї сваволі. … Та знову світанок над Бугом встає! «Своїх» і чужинців орду відбивала, Коли сперечались ненависть і... читати далі ...»

Мій край, де квітнуть проліски й барвінки, Де рястом вкрита матінка-земля, На травах роси грають, мов перлинки, І вітер із вербою розмовля. Скрізь, де не глянь, ліси, поля і ріки... Все це я бачу, все це серцем пізнаю. І навіть так, примруживши повіки, Я відчуваю рідну сторону. Вона – неначе квітка рання-рання, Та, що так гарно пахне навесні, Засяяла для нас у час світання, Щоб ми... читати далі ...»

В тебе срібні іменини, Рідна земле, Україно. Серпень. Сонечко сія. Тебе знають всі країни, Незалежна Україно, Ти – окремая сім’я. В Європейському Союзі Всі країни в тебе друзі І тебе до себе звуть. Ти живеш, хоч часто в тузі, Реформуєшся в напрузі, Йдеш в Європу. В добру путь! У твоє найбільше свято Цій землі хочу бажати Щастя, миру і добра, Щоб робилась ти багата, Щоб не було в... читати далі ...»

ІІ Закінчення. Початок у номері за 29 липня … Під містечком Щастя був важко поранений у голову (свою каску віддав товаришеві, бо той не мав) Сашко Петраківський з Тернополя. Після тривалого лікування в Харкові і Львові лікувався в Ізраїлі (на гроші, зібрані батьками й небайдужими людьми). Тамтешні лікарі жахнулися: Сашка лікували безграмотно, неправильно. Горе-ескулапи покарані, але здоров’я... читати далі ...»

Ведуть в Зарваницю стежки і дороги, там Божії дзвони гудуть. До Вишнього Бога, правдивого Бога, народи, як води, пливуть. Коли припікає гаряче липневе сонце, в полях щедро колосяться жито і пшениця, для втомлених буденною працею людей Зарваницька Божа Матір відкриває свої материнські обійми. Щорічно відбувається проща до Марійського центру в село Зарваниця Тернопільсь - кої області до... читати далі ...»