Медпрацівники були всі молоді, енергійні, дорожили роботою, повертаючи людям здоров’я, життя. Але минали роки, люди у білих халатах стали пенсіонерами і самі вже, буває, потребують медичної допомоги. Завдячуючи Ользі Самійлівні Тимченко, Лідії Антонівні Романченко, Ользі Василівні Голубенко в один із минулорічних осінніх днів, з нагоди 33-річчя відкриття лікарні, ці люди зустрілися. Сивочолі жінки ступали по сходах, які їм уже важко було долати, але на їхніх обличчях була радість. Згадали тоді всіх, кого вже немає з нами, тих, хто за станом здоров’я не міг з’явитися на зустріч. Дякували Галині Дмитрівні Стаховій, яка працювала фельдшером у поліклініці і була наставником.
Добра, чуйна душею жінка могла замінити лікаря, якщо той був на виклику.
Згадали і восьму палату, в якій доглядали за старенькими бабусями. Тепер ці люди вже похилого віку, живуть у своїх оселях, а як щось болить – рука в плечі чи серце турбує – немає кому і поскаржитися, нікому доставити ліки. Їхні діти далеко, в них свої турботи.
Весело згадували і про те, як колись святкували День медичного працівника. Гарно заспівали у цей день, як колись.
Дякувати Богу, що тепер у селі є хоч амбулаторія. Любов Іванівна Прудивус лікує односельчан, Петро Миколайович Медвідь надає стоматологічні послуги.
Щодо стаціонарного відділення лікарні, то нині на його дверях замок. Не світить і прожектор на території, сумне подвір’я, тільки ялинки, які пам’ятають, що тут було колись, ростуть все вище і вище.
Зустріч медпрацівників була зворушливою і водночас сумною, бо живемо у досить непросту пору. 3доров’я і мир дуже потрібні людям, і про це годилося б дбати краще.
Надія КУШПЕЛА, медсестра із 39-річним досвідом, с. Устя.
вранці -2…-4° 
