Вибух на городі

Жителька села Марія Новак того дня садила у себе на городі кукурудзу. Як раптом сапа наткнулась на щось металеве. Думала витягнути ту залізяку, але вона виявилася занадто великою.
Зрозуміла, що ця велика річ може бути небезпечною.
Тому, облишивши роботу, поспішила повідомити про це сільського голову. Коли Микола Сінолуп прибув на місце, він зрозумів, що знахідка справді дуже небезпечна. Тож огородив її спочатку гіллям, зателефонував у відповідні служби. Жителів села повідомили про небезпеку. Довелось організувати цілодобове чергування. Керівник села теж брав у ньому участь.
Наступний день був напруженим для багатьох десятків людей – працівників служби цивільного захисту, міліції, військкомату і, звичайно ж, жителів села. Жодної вільної хвилини не мав начальник відділу з надзвичайних ситуацій райдержадміністрації Борис Обуховський. Адже небезпечну знахідку потрібно було не тільки знешкодити, а й зробити це, не завдавши шкоди людям, зберегти життя і здоров’я кожного.
Коли на місце прибула піротехнічна група головного управління МНС у Вінницькій області на чолі з полковником служби цивільного захисту Анатолієм Жуковим, і фахівці проаналізували ситуацію, стало зрозуміло, що бомбу часів Великої Вітчизняної війни ФАБ-500 вагою півтонни ні в якому разі не можна зрушувати з місця, бо вона може вибухнути в будьяку мить. Вирішено було підривати її на місці. Для цього потрібно було евакуювати жителів будинків на безпечну відстань. А поки проводилася ця робота, фахівці виконували свою. Керівництво ТОВ «Устянське» виділило потрібну техніку для завезення відсіву, піску та глини. Було завезено 300 мішків відсіву, стільки ж глини, до того ж, місце вкрили ще й піском та глиною. Загалом «сорочка», в яку одягнули бомбу, важила 70 тонн. А зробили це для того, щоб максимально приглушити вибух. Допомогли технікою і з комунгоспу.
Енергетики на кілька годин познімали дроти з відрізків ліній електропередач, які проходять поблизу – всього по десять прольотів. Це було зроблено для того, щоб можливі осколки не зачепили дротів і не спрацював принцип доміно, через що могло попадати багато опор. Працівники Державтоінспекції на одну годину перекрили рух транспорту, адже садиба Марії Савівни з городом прямо біля автотраси.
Організовано провели евакуацію населення – близько 800 чоловік, по кілька разів перевірили, чи всі залишили свої домівки. Загалом обійшли 174 хати. По вулицях села проїхав автомобіль з гучномовцем, через який попередили про необхідність відійти всім до безпечної зони. Лише тоді, коли всіх заходів безпеки було дотримано, травневу сільську тишу розірвав потужний вибух… Ніхто з людей не постраждав, зазнали пошкоджень лише дахи над ближніми будинками та шибки (розмір шкоди зараз уточнюється – усім цим господарям буде виплачена відповідна компенсація). Та ще, кажуть, в одного з жителів села загинув старий пес… Осколки розлетілися в радіусі до чотирьохсот метрів. А в епіцентрі вибуху утворилася кількаметрова вирва. Земля спресувалася в грудки тверді, ніби каміння. Господарці садиби допоможуть вивезти ці брили і завезти нормальний чорнозем, впорядкувати город, пошкоджений вибухом.
Як сказав полковник А.Жуков, це перший випадок у його практиці, коли таку бомбу довелось підривати в населеному пункті (попередні дві ФАБ-500 були знайдені і підірвані в лісі).
А старші жителі Великої Киріївки пригадують, що в кінці 60-их років аналогічну бомбу знайшли неподалік на цій же вулиці. Правда, тоді її вивезли і підірвали у безпечному місці за кілька кілометрів від села. Загалом же, старожили розповідають, що під час боїв у 1944 році на цю частину села впало 7 бомб.
Чотири з них розірвалось зразу, дві знешкоджені через багато років після війни, а одна, можливо, ще десь причаїлась у землі… Микола Іванович, який сам доклав чимало зусиль для успішного знешкодження бомби, просив висловити глибоку вдячність усім, хто не тільки в силу свого професійного обов’язку, а й за покликом душі провів надзвичайно складну роботу, щоб життю людей більше нічого не загрожувало.
Федір ШЕВЧУК.
с. Велика Киріївка.