«Бершадські малороси»

«Шановний Федоре Харитоновичу! Написати цього листа мене змусила Ваша публікація «Бершадські малороси» …Хочу зразу застерегти, що я не маю ніякого відношення ні до цих магазинів, вивіски яких ви наводили в публікації, ні до господарів з Києва. Але справа в іншому.
У Вашій статті порушується «проблема» російськомовної частини населення нашого міста. І хочу нагадати шановному автору, що тих малоросів більше 1,5 тисячі чоловік, а це приблизно 15% від усієї чисельності городян. Що ще працює школа № 2, до речі, російська за всю свою історію, а на даний час ледь жевріюча, «стараннями» таких борців за чистоту української нації, як Ви. Тих борців, які за 18 років незалежності порізали завод на металобрухт, і не тільки його, закрили допоміжну школу-інтернат на Пилипонівці, пустивши 100 дітей по світу з торбами, а тих, хто навчав і виховував їх, залишили без роботи. І все це Ви робите во благо людей. От залишилося тільки поміняти вивіски по Бершаді, і вже заживемо, як у Бога за пазухою.
Ви себе вважаєте щирим українцем, а я хочу нагадати, Федоре Харитоновичу, ким Ви працювали 18 років тому, і якою мовою Ви спілкувалися, і який устрій Ви пропагували.
А то виходить парадокс: хто був ярим атеїстом, став нині у церкві у перших рядах, хто був ідейним комуністом, став націоналістом і борцем за чистоту української нації. А ті малороси живуть на українській землі вже більше 300 років. І ніколи за весь час існування поселення старообрядців-росіян Пилипонівки (а село засноване в ХУІІ столітті, а в 1966 році увійшло до складу м. Бершаді) ніхто їм не ставив у провину, що вони розмовляли російською мовою. Мінялися царі, генеральні секретарі, президенти, а наші люди зберегли свою віру, культуру, мову. І це не заважало нам бути законослухняними громадянами і патріотами своєї Батьківщини.
Українська мова є державною, і цього ніхто не заперечує. Ми, російськомовна частина населення в своїй більшості володіємо і українською, і російською мовою однаково, на відміну від багатьох українців. І ніхто цим не хизується.
А Ваші публікації, шановний авторе, зайшли занадто далеко. Від них віє 37-им роком, Голокостом, і в деякій мірі фашизмом. Ми живемо в ХХІ столітті, наша країна хоче увійти в європейську спільноту, а такими міркуваннями, як Ваші, ми дійдемо тільки до митниці на кордоні з Європою чи Росією. В багатьох європейських країнах є дві, три державні мови, і ніхто від цього не страждає і на цьому не наголошує.
Простори Росії великі, і Вам, Федоре Харитоновичу, є велика нагода навчити росіян української мови, а тоді відкривати магазини з вивісками і розкладом на українській мові, аби це було на користь людям і для їхньої зручності.
А товариству «Просвіта», як і Вам, шановний, потрібно не вишукувати неправильні вивіски, а дійсно займатися просвітою. Щоб молодь не втрачала духовності, дивлячись низькопробні фільми з Америки, танцюючи під незрозумілу мелодію напідпитку на дискотеці. А розмовляла і вміла читати вивіски і на українській, і на російській, і на англійській, а також на багатьох інших мовах світу.
Ви так бідкаєтесь про долю народу, про суверенітет держави, а забуваєте, що і на Вас, як на депутатові районної ради, лежить відповідальність за той народ. І за той скажений долар, якого ми не можемо ніяк догнати, і за ті ціни за пальне, які шокують нас кожного дня. І за те зубожіння населення, яке віддає молоко, м’ясо, зерно за безцінь, а купує все інше втридорога. Такими публікаціями Ви або намагаєтесь відволікти увагу людей від «хліба насущного», або зовсім збиткуєтесь з них. Не зводьте людей лобами, між простими людьми таких надуманих проблем не було і не буде. Ми розуміємо один одного дуже добре, будь то росіянин, чи українець, єврей чи поляк. А щодо місцевої влади, то вона дуже лояльно ставиться до нас. Міський голова М.І. Кольченко з розумінням і повагою розглядає будь-яке питання і не ділить людей на російськомовних чи українськомовних.
Місто у всіх напрямках має дбайливого господаря, та і район теж».