На території району працівників такої служби 16. Хоч у Лісничому цю посаду введено нещодавно, розповідь про роботу її представника О.М. Зарічанської зацікавить читача.
Потрібно відзначити, що впровадження цієї служби – це велика допомога будь-якій із сільських рад, адже вона перебирає на себе велике коло проблем, якими раніше переймалися сільські голови.
Наприклад, сім’ї, які потрапили у складну життєву ситуацію, працівники цієї служби беруть уже під свій супровід.
Вимоги до тих, хто погоджується працювати на цій посаді, високі. Вони мають бути з вищою освітою і досвідом роботи з людьми. О.М. Зарічанська не тільки відповідає цим критеріям, а ще й має переваги: вона – сільська і добре знає проблеми громади, та ще й, працюючи у сільській раді, виконувала в основному соціальну роботу.
Хоч заробітну плату отримуватиме вже в іншому місці, сільський голова О.Г. Світайло виділив для неї робочий кабінет.
Побоювання, чи зумію справитися, зізнається Олена Михайлівна, були. Освоюватися доводиться і до сьогодні, бо фронт роботи досить складний. Наприклад, у якійсь із сімей хтось став алкозалежним, а в іншій – інвалідом, а то і взагалі діти залишилися без батьків.
Тому уряд і створив цю службу, щоб надавати таким допомогу. У цивілізованих країнах світу вона діє вже давно, а останні роки і в наших великих містах. У селах же цю роботу змушені були виконувати сільські голови.
Розпочинала Олена Михайлів на із збору інформації у Лісничому та Вовчку, вивчення сімей. В одному з цих сіл вона працює три дні на тиждень, в іншому – один день, а ще один припадає на оформлення документації. Основне її завдання – підказати, а то й навчити яким чином потрібно діяти в ситуації, в якій опинилася людина. А для цього доводиться ще й співпрацювати зі школою, дільничним інспектором, службою захисту дітей, центром зайнятості тощо. У загальному вся її робота спрямована на підтримку тієї чи іншої сім’ї.
Першочерговим завданням вона поставила перед собою зайнятися сім’ями з неповнолітніми дітьми. Причому ця служба навіть не вдається до термінології «проблемна сім’я», хоч чіткого розмежування між такою і тією, яка опинилася у складній життєвій ситуації, нема. Як станеться горе – смерть чи захворювання – у такій може опинитися кожна.
Батькам однієї, наприклад, у якій четверо дітей і незабаром з’явиться п’ята, а живуть в основному тільки на допомогу на них, не зашкодить навіть підказати, щоб заздалегідь підготували кімнату для поповнення в сім’ї. Адже хатина невелика, та ще й давно потребує ремонту, а матері, перед пологами, з кожним днем робити це стає все важче.
Ще в одній із сімей, у якій п’ятеро дітей, а батька не стало, є потреба допомогти зібрати документи, щоб мати через суд домоглася пенсії на них.
В сім’ї, яка змушена була переїжджати, втратили документи, і тепер мати не може оформитися у центр зайнятості. Тож якимось чином треба вирішити і цю проблему.
Ще в одній із сімей, через втрачені документи, не отримують допомогу на дитину, тож і їй потрібно допомогти. І це тільки декілька прикладів.
А тут ще й проблема в тому, що в селі чомусь вважають: якщо прийшов соціальний працівник, то це взагалі вже мало не кінець світу. Хоч насправді заходити доводиться тільки для того, щоб зібрати інформацію і допомогти.
Олена Михайлівна дякувала за співпрацю О.Г. Світайлу.
Набагато важче, мабуть, доводиться тим з її колег, які не місцеві, та ще й працюють на декілька сіл і сільських рад.
У цілому ж вже перші кроки підтверджують: така служба потрібна селу. Вирішуючи окремі проблеми, нею знімається напруга в роботі районних служб, куди раніше зверталися з таких сімей.
У планах О.М. Зарічанської налагодити зв’язки ще й з місцевими орендарями. Навіть незначна допомога з їхнього боку окремим жителям стала б суттєвою підтримкою.
Павло КУШПЕЛА
вранці -2…-4° 
