ГОЛДАШІВКА

За адмін.поділом 16 ст. Брацлавський повіт 16 ст.
За адмін.поділом 19 ст. Ольгопільський повіт 19 ст.
За адмін.поділом 20 ст. Бершадський район

 Серед красивих дібров та широких ланів розкинулось мальовниче село Голдашівка. Воно лежить в долині невеличкої річки Яланець, яка ніби поділяє село на дві частини.Навколо села пагорби, вкриті красивими лісами, які в роки Великої Вітчизняної війни були притулком для партизанів.

Історія села.  Село Голдашівка виникло у 18 столітті. Існує кілька версій походження назви села: місцеві краєзнавці наполягають на походженні назви села від прізвища легендарного запорізького козака Голдаша – одного із керівників гайдамацького руху на Правобережжі в 60-х роках 18 ст. Він входив до загону Гната Голого, що діяв на території Чорного лісу, громив польські маєтки в навколишніх місцинах. Після поразки гайдамацького руху в 1768 році він разом з десятком інших козаків осів на півдорозі між Бершаддю та Балтою.Першими людьми, якими заселялося село були ті, яких виселяли з інших сіл.

Село розмістилося в долині річки Яланець, що є притокою річки Савранки, на протилежному березі якої лежало село Любашівка, що у 18 столітті було самостійним, а в 1801 році було приписане до села Романівки. В 1852 році за проханням селян село Любашівка було приєднане до Голдашівки. На відстані від району : м.Ольгополя – 17 км та відстані від залізної дороги м.Бершадь – 20 км. Кліматичні умови хороші, землі більшість чорнозем, а на горбах – глинисті і пісчані. Населення складало виключно православні, яких в Голдашівці було 1273, в Любашівці – 524. Всі селяни займались землеробством.

В 1712 році в с.Голдашівка була побудована трикупольна церква, покрита голтою. Ця церква була розібрана в 1893 році, дерево використане для будівництва жител. З 1889 року по 1891 було побудовано дерев”яну церкву на честь Іоанна Предтечі на кошти прихожан. В селі Любашівці в 1702 році також була збудована дерев”яна церква, яку було розібрано в 1802 році.З 1878 року в Голдашівці була школа грамоти, в 1886 році побудували школу, з 1892 року була церковно-приходська школа. Голдашівка належала панам Любомирським, потом Сабатинам, а від них досталася Опочинським, потім вони продали землю Олійнику, Перляну та Немировському. Село Любашівка належало панам Юревичам, а потом Городенським.

Після скасування кріпосного права в 1861 році селяни за викуп одержали невеликі наділи землі. Проте більшу частину землі, що її обробляли кріпаки Опочинський залишив собі і селяни змушені були у них її орендувати. За десятину панської землі селяни платили грішми – 7 карбованців за рік, або збирали врожай з двох панських десятин. Селяни отримували невеликі наділи неродючої землі подалі від села на бідніших грунтах. Жили селяни впроголодь і в результаті своїх бідувань громили польські помістя в Голдашівці та в навколишніх селах.В Голдашівці очолював революцію Пантелеймон Ковальчук, Трохим Войтенко, Терень Войтенко, Ілько Оніщук.

В імперіалістичній війні 1914 року брали участь і жителі села Голдашівка: Лемпій Куцак, Борис Лопатюк, Микола Юраш (був у полоні два роки), Іван Гордієнко, Влас Куцак, який за хоробрість нагороджений двома медалями третього і четвертого ступеня.

Звістку про перемогу в Великій Жовтневій соціалістичній революції селяни зустріли з радістю. Селяни громили куркульські господарства та поміщицькі маєтки.В Голдашівці цю боротьбу очолювали Варфоломій Запорожець,Митрофан Мартинюк,Сергій Усатюк..

В 1915-1920 роках проходило будівництво нової школи на 4 класи.В 1924 році в селі зросла культура,було засновано комсомольську і піонерську організації.Завершилась в основному колективізація в селі Голдашівка. З участю направлених в села більшовиків було створено партійні осередки.В 1930 році в селі Голдашівка було створено два колгоспи „Червона Зірка” та імені Петровського. В 1932 році в колгоспи почали надходити трактори з Лісничанської машино-тракторної станції(МТС).Почалось краще життя жителям нашого села.Відновив свою роботу млин,який був збудований до революції єврейом Шмельком.

Голодомор 1932 - 1933рр. В 1933 році від Різдва Христового на Україні був великий голод.Не було тоді ні війни ,ні армії.Почалася колективізація,забрали все в колгосп і коні,і причандалля, інвентар і корови.Хліб уродив, але ввесь його вивезли на контрактацію і все було мало.Почався голод, штучно створений голодомор.Люди забули як пахнув хліб, харчувалися наче худоба, жомом, просяною і гречаною половою, падлом, покидьками.Люди пухли і помирали.Часто батьки, не в змозі ані чути сумний дитячий плач, ані допомогти змученим дітям, кінчали життя самогубством. Голодні діти намагалися здобути хоч будь-яку їжу і змушені красти з льохів, городів, полів, повіток..Люди їли все підряд: акацію,мерзлу картоплю, жолуді, викопане коріння, бруньки ліщини і берези, які сушили і товкли в ступі, перемішували із подрібленими жолудями і пекли коржі.Як почала рости трава споживали і траву.У ставках і річках ловили жаб, рибу, на луках – слимаків, черв”яків, навіть вужів та гадюк.Коли в квітні піднялися бур”яни, селяни почали їсти варену лободу, щавель, кропиву.Таємно зрізали колоски, сушили і в жорнах мололи ще недозріле зерно, готували з нього їжу. Радянська влада відкрила двері для освіти, в 1934 році Голдашівська початкова школа булла розвинена в неповну середню школу, де навчались діти селян села.В 1936 році навчалось 251 учень, було 12 класів, працювало14 учителів/Відбувся перший випуск семикласників.

В 1934 році уродив хороший урожай і люди получили на трудодень багато хліба, але боялись його продати, щоб не було голоду знову. В 1935 році по акту передано землю в колгоспи на вічне користування.В колгоспах Були автомашини, почали появлятися комбайни, будували тваринницькі приміщення.

22 червня 1941 року мирне життя нашого народу було перерване підступним нападом гітлерівської Німеччини на Радянський Союз. Розпочалася демобілізація жителів села на фронт.В липні 1941 року фашистські загарбники вже були в нашому районі та під близькими селами.В серпні почали виникати перші підпільні групи у районі Джулинка – Голдашівка, активно діяв партизанський загін С.О.Печеного, до складу якого входили і жителі нашого села. Скінчилась війна. Земля понівечена вибухами снарядів та бомб, окопами та траншеями, вже лікувала болючі рани. Чекаючи повернення чоловіків-переможців,жінки основну робочу силу взяли на себе, коровами орали колгоспну ниву і сподівалися на добрі жнива.

Загальна ситуація погіршувалася вкрай несприятливими кліматичними умовами: після посушливого літа 1945 року надійшла малосніжна зима
значна частина озимих загинула від морозів. Однак держава вигребла все,що було вирощене на колгоспні ниві та на городах колгоспників.
Село потребувало допомоги та її не було. До кожного двору доводилися важкі плани заготівлі всякого продовольства.

Страшною сторінкою історії став Авганістан.Партійне керівництво без згоди власного народу відправили на війну в сусідню державу тисячі радянських солдатів.Служили там:Батюк Анатолій Вікторович,Войтенко Володимир Сергійович, Заморський Микола Павлович, Оніщук Михайло Васильович, Ткачук Василь Іванович, але всі повернулись живими та здоровими.

Роки незалежності. 15.04.1991року колгосп „Червона Зірка” реорганізовано в КСП „Мрія” В 1992 році головою сільської ради обрали Козака В.П.
1.10.1997 року на зборах КСП „Мрія”колгоспники обирають нового голову Войтенка І.О.,але при зміні керівника працюючим села жити краще не стало, заробітня плата не виплачувалася, а КСП заходило в борги.

У квітні 1998 року в селі відкрили Православну церкву Московського патріархату по вулиці Жовтнева біля медпункту.Жителі села мають змогу по святах відвідувати церкву.

14.02.2000 року КСП „Мрія” було реоганізовано в СГК „Дружба”,головою кооперативу люди обрали Заморського А.А., який довгий час працював головним бухгалтером в цьому господарстві.

У 2000 році на території Голдашівської сільської ради функціонувало ще два сільськогосподарських фермерських господарства : СФГ „Цвіт”, яке налічує 8,4 га землі та очолює його С.І.Крук.На своїх землях вони переважно висівають лікарські рослини.СФГ „Перемога” , яке очолює І.О.Войтенко, колишній керівник нашого села, налічує 43,9 га землі, вирощують тут зернобобові культури та культури овочівництва. Сесія сільської ради виділила в оренду землю ще 5 орендаторам, які справно сплачують податки, тому працівники бюджетної сфери вчасно одержують заробітну плату.

У 2002 році на виборах народних депутатів та сільських і селищних голів жителі села обрали головою села Т.В.Волошину, розумну, добропорядну і відзивчиву людину, яка майже 10 років пропрацювала директором місцевої школи. По віросповіданню всі жителі села православні , але не дивлячись на великі сутички між людьми перед початком будівництва Української грекокатолицької церкви, її все ж таки почали будувати і через 2 роки 21 листопада 2003 року в ній почалося богослужіння.

З 2001 року в СГК „Дружба” збільшилася кредитна заборгованість.У 2003 році порушено кримінальну справу про банкрутство кооперативу.5.03.2003 року директором СГК „ Дружба” обрали Г.Г.Чернієнка, а через деякий час він створює в Голдашівці нове формування - ТОВ „Валерія”. І фактично став керівником обох господарств. Люди переоформили договори оренди на земельні та майнові частки паїв на ТОВ „ Валерія”.Відтак договірні відносини із СГК „Дружба”припинилися.Але справа в тому, що ТОВ „ Валерія” не є правонаступником СГК „ Дружба”. А звідси і почалися проблеми в жителів села.

Директор Г.Г.Чернієнко з участю головних спеціалістів незаконно, без рішення всіх власників майнових паїв, перевели все розпайоване майно СГК „Дружба” у підпорядкування ТОВ „ Валерія”. При цьому керівники почали ставити наше розпайоване майно під заставу у банки, продавати його і розкрадати.Під заставу пішли машини, тракторі.Майно пайовиків зменшилося майже вдвічі. Заборгованість із зарплати ТОВ „ Валерія” складає 180 тисяч гривень, борг за оренду землі за 2005 рік склав 41 тисячу тривень, не менша сума залишається і за СГК „ Дружба”, який існує лише на папері.

В жовтні 2005 року в селі назріла революційна ситуація.За одну ніч зникли з господарства техніка, устаткування, вся живність.Люди взнали, що керівництво разом з майном зникло і довершили справу : розібрали все, що залишилось на місці.З приміщення контори повитягали стільці, шафи, дзеркала, доріжки.З ферм позникали корови.Все кругом стоїть обдерте, розграбоване, розбите, розрізане.А у дворах стоять плуги, сівалки.Хто сильніший, не дивлячись на розмір майнового паю, перетягнув до себе все, що міг.Люди стали дуже обурені – роками нажите майно мозолями наших дідів та прадідів зникло.Керівництво району від людей ховається, правоохоронні органи мовчать, всі тільки годують людей обіцянками,
але винних до цього часу ще не покарано. Але землю треба обробляти, пайовики села заключили договора на земельні та майнові паї з фермерами і довірили їм господарювати.

26 березня 2006 року на виборах народних депутатів та голів сільських і селищних рад головою села жителі знову обрали Т.В.Волошину, яка працюючи на цій посаді один термін зробила багато корисного для села та його жителів.

У 2006 році на території сільської ради функціонують такі ФГ:
- „Фермерпродуктсервіс” – директор Головня А.Т.
- „Каріна” – директор Слота О.У.
- „Агроера Вітто” – директор Третяк П.М.
- „Анатан” – директор Зеленецький А.П.
-„Перемога” - директор Войтенко І.О.
-„ Цвіт” - директор Крук С.Я.

Всього в селі Голдашівка є вісім вулиць, 466 дворів, проживає 945 жителів.

Непогано розвинена соціальна інфраструктура.Функціонує загальноосвітня школа 1- 2 ступенів, в якій навчається 74 учнів і працює 12 учителів, дитячий садочок „Малятко”, який відвідує 25 діток, будинок культури, сільська бібліотека,фельшерсько-акушерський пункт, відділення зв”язку.Також на території села є шість торгових точок, де жителі села,не виїзжаючи до райцентру можуть придбати тут все необхідне.

Діє на території села сільськогосподарський обслуговуючий кооператив „Голдашівський” – директор Ковальчук В.В., до складу якого входять млин, пекарня, крупорушка, олійня, пилорама та столярна майстерня. Працює в селі також приватна олійня „Владислав” по переробці соняшника, пункт прийому лікарських рослин. Гордістю села є привітні, доброзичливі люди, які працюючи зранку до пізньої ночі, не отримували заробітню плату,все-таки добросовістно працювали і працюють на благо процвітання свого села.

Про Голдашівку:

Голдашівка — село, центр сільської Ради, лежить у долині невеличкої річки Яланця, на відстані 21 км від районного центру. Населення — 1915 чоловік. Сільраді Голдашівки підпорядковане село Кидрасівка.

В селі розміщується центральна садиба колгоспу «Червона зірка». У господарстві 5911 га землі, в т. ч. 4389 орної. Напрям виробництва — зернові й технічні культури, м' ясо-молочне тваринництво. З а високі врожаї насіння багаторічних трав орденом Леніна нагороджено колгоспника М. П. Заболотного.

В селі видається багатотиражна газета «Червона зірка», є восьмирічна школа, 2 бібліотеки, сільський клуб, медпункт. 1924 року було засновано партійну й комсомольську організації села. Тепер тут є 44 комуністи та 46 комсомольців. Заснування Голдашівки належить до початку XVIII століття.

Під час колективізації велику роль відіграв двадцятип’ятитисячник, посланець пролетаріату Донбасу О. Герасименко, який довгий час очолював колгосп «Червона зірка» села Кидрасівки. В роки Великої Вітчизняної війни у районі Джулинки — Голдашівки активно діяв партизанський загін С. О. Печеного, до складу якого входили й жителі села Голдашівки. Уродженець села Кидрасівки Д. А. Ковальчук удостоєний звання Героя Радянського Союзу.

«Історія міст і сіл УРСР. Вінницька область» Харків, 1972р»

Голдашевка с.—расположено вѣ долинѣ при незначительной рѣчкѣ Яланцѣ, на противоположномѣ берегу которой лежитѣ приписная д. Любашевка, составлявшая вѣ ХVIII в. самостоятельныи приходѣ сѣ своею церковью; вѣ 1801г. она была приписана кѣ смежному селу Романовкѣ, а вѣ 1852 году, по просьбі крестьянѣ,—кѣ с. Голдашевкі, какѣ кѣ ближайшему. Разстояніе отѣ уѣзд. г. Ольгополя 17 вер. на в.; ближайшая жел.-дор. ст. „Бершадь" вѣ 20 вер. Климатическія условія вполнѣ здоровыя. Почва—большею частію черноземная, а на возвышенностяхѣ глинистая и песчаная. Г. принадлежала Любомирскимѣ, потомѣ Саббатынамѣ, а отѣ нихѣ досталась Опочинскимѣ. Любашевка составляла собственность Юрьевичей, а теперь принадлежитѣ М. М. Городенской. Населеніе прихода сосоставляютѣ исключительно православные, которыхѣ вѣ Голдашевкі 629 м. и 644 ж. I и вѣ Любашевкі 271 м. и 253 ж,; всѣ они—крестьяне-малороссы, занимающіеся земледіліем'ь. Вѣ 1712 г. вѣ с. Голдашевкі былѣ построенѣ деревянный трехкупольный храмѣ, покрытый гонтою; этотѣ храмѣ разобранѣ вѣ 1893 г., и дерево употреблено на устройство причтовыхѣ построекѣ. Ньіні существующій вѣ с. Голдашевкі храмѣ вѣ честь Зачатія св. Іоанна Предтечи, деревянный, на каменномѣ основаніи, построенѣ на средства прихожанѣ вѣ 1889—1891 гг. Вѣ д. Любашевки существовалѣ сѣ 1702 г. деревянный храмѣ, который разобранѣ вѣ 1802 г. Церковной земли 66 д. 1834 с, вѣ томѣ числі усад. 3 д., подѣ хуторомѣ 6 дослуговой 6 д., сѣн. 17 д. 1330 с. и пах. 34 д. 504 с. Причтовыя постройки исправныя. Сѣ 1878 г. до 1892 г. вѣ Г. была школа грамоты, а сѣ 1892 г. церковно-пріходская; помещается вѣ собственномѣ зданій, построенномѣ вѣ 1886 г.

Труды подольского епархиального историко-статистического комитета Вып. 9 под ред. Евфимия Съцинскаго. Кам. Под. 1901г