Кілька підприємців надають послуги в торгівлі, прийманні молока, ремонті холодильників, розпилюванні деревини, помолі корму для худоби, заготівлі склотари і металобрухту тощо. 23 жителі села скористались в цьому році послугами районного центру зайнятості.
І все-таки Поташню теж спіткала доля безробіття, знизились темпи соціального розвитку громади. Кількість жителів села щорічно зменшується на 20-25 чоловік, молодь практично не залишається. Сьогодні більше 60 поташнян на заробітках в Італії, Чехії, Києві, Вінниці. Раніше, за радянських часів, було збудовано школу, ФАП, дороги по селу, в колгоспі працювало 280 селян, до
Бершаді виїжджало на роботу щоденно до 200 чоловік, люди були зайняті роботою. Практично всі залишалися в селі, але завдяки „реформам” майже всього цього не стало.
І все ж село наше живе, продовжує славні традиції.
Його гордість – наші люди.
Більше можуть розповісти про село старожили Ф.М.
Шиндер, Б.І. Садовий, ветерани війни та праці М.С. Голотіна, М.А. Фостус, Ф.М. Тупиця, В.І. Гончаренко, пенсіонери В.Є. Овчаренко, М.Д.
Сокур, А.І. Кокошко, В.І. Кондрацька та багато інших односельчан, які сумлінно працювали на благо громади. А скільки праці вкладено у розвиток села столярами А.С.
Шиндером та С.О. Наутяком, які нині вже на заслуженому відпочинку! Свій талант вони передали молодшому поколінню. Золоті руки мають В.М.
Бондар та воїн-афганець С.Х.
Цимбал, які майструють по дереву. Вишиванкою рушників займається А.Ф. Полянська, гарні короваї випікають А.А. Колісник, Д.І. Лиса та М.П. Ковалишина. Можна багато називати добрих справ умільців, є такі люди в кожному селі. А ще пишається
Поташня своїм земляком, відомим в Україні і за її межами, художником, письменником П.М. Колісником, який вже протягом п’яти років проводить у рідному селі мистецькі пленери „
Поташня – чарунка Поділля” за участю відомих в Україні художників.
Окремо хочу зупинитися на роботі нашого найбільшого підприємства на селі – ВАТ „Явір-Агросервіс”. В місцевому бюджеті сільської ради заплановано всього 45 тис.
грн. на розвиток, з них 4 тис.
грн. – на ремонт доріг, 8 тис.
грн. – на придбання палива, а ще потрібно забезпечувати харчування дітей в дитсадку, сплачувати за енергоносії тощо. Цих коштів явно не вистачає, адже тільки на ремонт доріг щорічно потрібно мінімум 25-30 тис. грн., на освітлення вулиць – 15-25, на ремонт приміщень – до 20, а на капремонт сільського будинку культури – не менше 300 тис. грн. Тому ВАТ „ЯвірАгросервіс” (керівники Є.М.
Бондарчук, В.А. Данильченко) допомагає селу технікою, забезпечує населення водопостачанням за низькими тарифами, надає допомогу в оранці городів тощо. А ще товариство допомагає впорядковувати сміттєзвалище, дороги, нещодавно подарувало школі комп’ютер.
Розуміємо, сьогоднішні умови непрості, і тільки у співпраці органів місцевого самоврядування з підприємствами та установами територіальної громади можна забезпечувати подальший розвиток села. Як сьогодні виживають селяни? В основному за рахунок особистих господарств. Нині населення села утримує в своїх домашніх господарствах 460 голів ВРХ, в тому числі 207 корів, майже тисячу голів свиней, а ще 25 коней, більше чотирьох тисяч голів птиці та майже 200 бджолосімей. Присадибні земельні ділянки складають 340 га, майже 700 паїв в оренді у ВАТ „Явір-Агросервіс”. Це дає змогу продавати молоко (торік 472, нинішнього року вже 325 тонн), м’ясо (в 2007-му – близько 100, з 2008-го – більше 65 тонн). Займаються в селі й збиранням горіхів, що теж поповнює сімейні бюджети.
Взагалі, сільське населення працьовите, при низьких зарплатах, пенсіях і високих цінах якось виживає, але демографічна ситуація на селі від’ємна. Смертність перевищує народжуваність в два, а то й в три рази. З 624 дворів в селі майже сто пустують, чимала кількість одиноких пенсіонерів.
Сьогодні в селі потребують ремонту будинок культури, дитсадок, поліпшення – побутове обслуговування населення, спортивно-масова робота. Потрібно створювати нові робочі місця, розвивати малий і середній бізнес, особливо в сфері надання послуг населенню, що сприятиме поповненню місцевого бюджету додатковими коштами, які можна спрямувати на розвиток соціальної сфери, над чим і працює нині
сільська рада, її депутатський корпус. Але не все залежить від нас. А там, „нагорі”, повинні чітко усвідомити, що селу потрібна підтримка, бо виживе село – виживе й місто.
Михайло РУДЬ, Поташнянський сільський голова.
вранці -2…-4° 
