По-особливому виряджали у вільний політ своїх дітей батьки випускників Осіївської школи, адже клас був сильний, згуртований. Свято останнього дзвінка було урочистим, але скромним на добрі і гарні слова. Їх одинадцятикласники почули на випускному вечорі, тільки не з уст директора, а з уст першої вчительки Катерини Володимирівни Соколюк, класного керівника Галини Іванівни Горогошко, сільського голови Віктора Миколайовича Соколюка та батьків. Директор читав свій виступ з листка довго і для багатьох незрозуміло. Але свято продовжувалося на славу – море квітів, шквал оплесків, посмішки на обличчях. Ось і прощальний вальс.
Коли ж глядачі виходили з залу, вони помітили, що коровай, який випускники вручили директорові разом з квітами, був залишений на одному із сидінь. З цього приводу хтось перешіптувався, хтось говорив уголос. У понеділок гудів базар у центрі села. Не залишився осторонь і сільський голова. Всі хотіли знати: чому? Адже це хліб – хліб від випускників.
Виправдування було простим: «Ми залишили хліб тим, хто його заслужив і кому дякували за організацію випускного вечора», – говорила дружина директора школи сільському голові.
Так, дійсно, я перед завершенням свята вийшла на сцену, щоб подякувати за допомогу в його організації директору будинку культури Володимиру Григоровичу Кубку.
Подяка була заслужена і справедлива, адже зал оплесками супроводжував мій виступ.
Кожний залишився при своїй думці. Винних не було.
Але як можна вчити дітей поважати хліб, коли сам цього не робиш, коли на власному прикладі показуєш інше? Як я, як мати, можу спокійно спати, коли знаю, що мою меншу донечку в школі принижують через те, що її мама говорить правду у вічі директору?
Зінаїда ТОДОРЕНКО, мати випускниці.
Від редакції: з цього приводу ми готові оприлюднити думку директора школи.
вранці -2…-4° 
