Зустрічаються прізвища від імен: Андрюшкови – від Андріїв, (рос. Андрюшів), Юрови – від Юріїв, Іванови – від Іванів, Пилипишини – від Пилипів.
А Єсаульцеви – чи не від слова осавула?! Хто віда? Історія має свої таємниці, які все ж таки варто розгадувати.
А ще для пилипонівчан характерно називати жінок за іменем чоловіків. Тьотя Катя Миронова (чоловік Мирон), бабуся Феня Феогнієва (чоловік Феогній), бабуся Паша Фатієва (чоловік Фатій), бабуся Ксеня Яшина (чоловік Яків).
Пилипонівка славиться старовинними іменами. Жаль, звичайно, що вони не збереглися, не передались, а залишились лише малим відлунням старовини.
– Уляна, Фатінія, Єфросинія, Агрепіна, Ніфонт, Ніфантій, Міна, Купріян, Трофім, Архип, Афанасій, Єремій, Ігнат, Мотрьона, Пілагея, Євдоким, Онисім.
А прізвиська? Якщо ж траплялись якісь сміхотливі, то: "Сказано на глум, бери на ум". Той, з кого кепкували, спокійно ставився до витівок гурту пилипонівського, розуміючи, що придумування прізвиськ – то своєрідна забава. Можна було відповісти: "Из насмешек люди бывают, а у насмешника – глаза вылазят".
Людина – на очах у всіх, кожного по-своєму обдарувала природа та сімейне виховання, кожен мав рису, що різнила від інших. Все це відображалось у прізвиськах: Говоруха, Лабодзея, Коти, Дурнопляс, Овечка, Курбани, Копейка, Бобчишки, Моргуни, Швондєр, Таращихи, Жуки, Цари...
Влучне народне слово приклеювалось міцно, передавалось з роду в рід, не рідко втрачаючи свої початкові значення та зміст.
Не обминули влучні назви й вулиці. По-старому називають їх: Краснянка, Салган, Каменя, Горбочок, Категорія, Вигон.
Гортаємо книгу перепису
Бершаді. Вибираємо: Кірова, 50-річчя Жовтня, Леонова, Лермонтова, Терешкової, Залізнична, Курготова, Поповича. Виявляємо: першість беруть Кольцови, їх на Пилипонівці – 112 чоловік, за ними Суржикови – 62, Андрюшкови – 48, Перфілови – 45, Юрови – 43, Жупанови – 28, Єсаульцеви – 25, Цуканови – 23, Пічкурови – 21.
А де ж Кондренкови, Соколови, Феклістови, Черкасови, Чернишови? Їх мало. Зникають прізвища... А жаль!
Причина? (Хто віда?) Життєвий рівень, дівоча доля "Не протягти" своє прізвище, але рід – це святе...
Переведеться рід – зітреться "Пеліпа", як говорить молодь. І все ж таки за нею майбутнє. Чи то в російському обрамленні, чи то українському, лиш би ще довго жила вона, Пилипонівка, яку голублять ось уже скільки років російські й українські вітри. І в цьому її сила, таємничість. А історія скаже згодом, колись... як ми її відкорковуватимемо із задоволенням, цікавістю, із присмаком бережливості, хотінням знати своє єство.
Світлана КОВАЛЬСЬКА,
вчителька ЗОШ №2,
м.
Бершадь.
P.S. В добірці матеріалів брали участь: пилипонівське населення, директор школи В.М. Ковальський, вчителі М.Г. Титарчук, М.Н. Сандул.
вранці -2…-4° 
