Вінниччина очима редактора. Тростянеччина

І хоч на Тростянеччині буваю не так вже й рідко, системний показ його сьогоднішніх «родзинок», презентованих районною владою, побачене і почуте тут справили гарне враження й залишили приємні спогади. З найбільш характерними і визначальними з них хочу поділитися з тобою, шановний читачу.

Так звана «Гордіївська» дорога, якою їхав до Тростянця, і на бершадському, і на тростянецькому відрізках, супроводжувала доглянутістю обабіч її зелених насаджень. Але радості не викликала через постійні виямки та прогини асфальтівки, які виросли, мов гриби після дощу, в результаті постійних курсувань шестидесятитонних вантажівок зі щебенем на новобудову десятиліття – масштабного за розмірами птахокомплексу в районі Ладижина й навколишніх сіл. Зате зустріч з колегами з усієї області, короткий обмін думками з приводу сьогодення ра - йонних газет, знайомство з умовами роботи колективу місцевої районки «Тростянецькі вісті», які представив й охарактеризував редактор А.К. Савченко, заставили «переключитися» на справи місцеві і більш звичні в професійній діяльності.

Вони були детально обговорені вже у першій, так званій пленарній частині нашого зібрання, яке проходило в залі засідань райдержадміністрації та районної ради, де керівники району презентували свій край перед допитливими редакторами. Начальник управління у справах преси та інформації облдержадміністрації С.М. Василюк, яка його вела, представила голову райдержадміністрації С.В. Скіця та голову районної ради Л.І. Лобаня і, скориставшись нагодою, разом з ними та керівником обласної журналістської організації В.М. Паламарчуком, привітали з днем народження редактора з Мурованокуриловецької районки Світлану Кубляк.

А потім всі заслухали короткі виступи очільників району – Сергій Васильович зосередився на висвітленні історії району та його нинішньому соціально-економічному стані, а Леонід Іванович більше говорив про співпрацю влади і колективу місцевої районної газети. Щоб не зупинятися на переліку всіх піднятих ними конкретних здобутках та фактах, обмежуся їх загальною констатацією.

Тростянеччина – середній за розмірами район – тут 37 населених пунктів, в яких проживає 37 тис. людей, сім тисяч мешкає в райцентрі. Функціонують дві лікарні, 24 загальноосвітніх школи, 24 дошкільних дитячих закладів, дві музшколи, Верхівський сільськогосподарський коледж.

Найбільшу частку валової продукції району – близько 84 відсотки, забезпечує сільське господарство. Працюють 47 агроформувань різних форм власності, в роботі яких задіяні майже дві тисячі працюючих.

Минулого року виробництво валової сільськогосподарської продукції склало понад 85 млн. гривень. В рослинництві рентабельність становила 24 відсотки, а середня врожайність – 43,7 цнт з гектара (другий показник в області), отримано вал зернових у заліковій вазі – 131 тис. тонн.

В рослинництві також досягнуто непоганих результатів – надій на корову становив 5683 кг молока.

Найпотужнішими з промислових підприємств є тут ПАТ «Тростянецький м’ясокомбінат», ДП «Тростянецький спиртовий завод», ПАТ «Тростянецький молочний завод», три будівельних організації.

Район вирізняється помітними інвестиційними вливаннями – їх обсяги склали понад 48 млн. грн., а темпи приросту досягли 51 відсотка.

Тут збережено матеріальнотехнічну базу обох цукрозаводів, запрацював він у Капустянах. Майже кожен населений пункт газифіковано.

Керівництво району, як головний, виділило реалізацію проекту з будівництва потужного комплексу по виробництву м’яса курей (власники – «Миронівський хлібопродукт», ТМ «Наша ряба»), вартість інвестицій якого становить один млрд. доларів США.

Чимало запитань поставили керівники ЗМІ області очільникам району, серед яких і з приводу недостатнього фінансування своєї районної газети. Голова райдержадміністрації пояснив це як явище тимчасове і пообіцяв зробити все, щоб їх районка стала найтиражнішою (нині вона має вдвічі менший тираж від «Бершадського краю»).

Ваш автор запропонував керівництву району перейти на висвітлення діяльності влади в місцевій районці на основі Угоди, як це рекомендовано центральною владою і як це робиться в останні роки на Бершадщині. Тоді редактору не потрібно буде постійно ходити з «простягнутою рукою» до очільників району й випрошувати в них кошти на існування газети. Вже опісля мене попросили поділитися з цього приводу досвідом, в тому числі й по телебаченню.

Приємно було дізнатися, що рішенням районної ради місцевій редакції видано свідоцтво на право власності її приміщення, яке до цього належало до комунальної власності району. Це гарний почин, який має бути підтриманий і в інших районах.

Звичайно, під час поїздки по району презентувалися найкращі трудові колективи. І це зрозуміло. Запам’яталися відвідини ТОВ «Україна-Т», яке очолює мій давній знайомий, депутат обласної ради В.А. Тарасюк. Він сім років працював у молодості у нас на Бершадщині, в поташнянському колгоспі, а потім перейшов на роботу в Тростянецький райком комсомолу. За його плечима й робота у вже названому господарстві ще раніше, а потім – другим секретарем райкому партії.

Останні двадцять років головування він постійно з колективом у числі лідерів. Господарство його багатогалузеве – вирощуються зернові, цукрові буряки, діє племінний завод по вирощуванню червонопоясної породи свиней, яких тут до 4 тис. голів, утримується і до тисячі голів ВРХ.

Правда керівник має свій характер, непідвладний силі зверху, як і свої чіткі переконання й бачення перспективи розвитку нашої держави взагалі і сільського господарства зокрема. Тому до нього теж було багато запитань з цього приводу. Щодо продажу землі Василь Андрійович категоричний – її не можна продавати, бо вона має бути під контролем держави. Це єдине наше багатство, яке ще залишилося.

Вразили обсяги будівництва як в Ладижині, так і в навколишніх селах району, птахофабрики та комбікормового заводу, інших споруд цього комплексу. До складу його входитимуть чотири виробничі лінії потужністю 100 тис. тонн курятини на рік кожна. Запуск першої з них заплановано вже на середину 2013 року. Хоч, як я зазначав, це будівництво вже негативно відбилося на дорогах нашого району.

Чому саме тут будується цей об’єкт? Керівництво проекту пояснює це тим, що він буде споживати великий процент електроенергії в області, тому потрібен Ладижинський енерговузол. А ще – велику кількість води, тому потрібен Південний Буг.

Будемо сподіватися, що це не вплине негативно на стан довкілля, і наша головна річка не зазнає втрат, як і всі ми.

Сподобалося невелике село Четвертинівка. І не лише через битву козаків з поляками тут під Батогом, до підніжжя знаку на честь якої ми поклали квіти. Тут нормально функціонує місцеве сільгосппідприємство, об’єкти соціальнокультурної сфери, новозбудована церква. Особливо запам’яталися відвідини місцевого краєзнавчого музею, екскурсію по кімнатах якого цікаво провели нам юні екскурсоводи.

Певне пожвавлення серед нас викликали відвідини тростянецького м’ясокомбінату.

Пам’ятаю, як за часів Союзу він чималу частину своєї продукції відправляв у Москву.

Нині часи змінилися, зазначив молодий директор підприємства В.В. Левадін. Але й зараз підприємство є найпотужнішим у регіоні, яке виробляє якісну продукцію. В цьому ми мали змогу переконатися під час її представлення прямо в цеху.

В цілому наші сусіди гарно презентували керівникам комунальних ЗМІ області свій район, його «родзинки». Кожен з нас мав змогу побачити тут найкраще. Недоліки також кидалися у вічі, але про них мова не йтиме. Бо їх і так вистачає в кожному районі.

Головний висновок – Тростянеччина в останні роки зробила відчутний крок уперед, в той час як хода Бершадського району дещо уповільнилася. Тож у нашої нинішньої районної влади є можливість краще використати наявні резерви для досягнення раніше завойованих лідируючих позицій в області.

Павло БАЙДАЛЮК.