– У 2011 році розпочалися зміни у медичній галузі, які за роки незалежності нашої держави стали дуже необхідними, – почала розмову Лілія Іванівна. – Розпочалося розмежування галузі охорони здоров’я на первинний, вторинний та третинний рівні.
До первинного рівня надання медичної допомоги відносяться ФАПи, амбулаторії загальної практики – сімейної медицини, перше звернення пацієнта до лікаря.
Вторинна медична допомога – це стаціонар різних відділень: хірургічного, травматологічного, дитячого, реанімаційного, терапевтичного, інфекційного, неврологічного та ін. Якщо буде правильно побудована робота «первинки», то у вищеназваних відділеннях будуть лежати тільки хворі по профілю. Людина буде вже обстежена і їй надаватиметься вже тільки профільна допомога. А це у свою чергу економія часу і коштів хворого та державних.
Якщо на вторинному рівні вчасно зорієнтовуються, хворого відправляють у заклади третинної медичної допомоги – онко-, туб- або ж ендокринний диспансери та інші.
– Що сьогодні собою являє сімейна медицина на Бершадщині та яку роль відіграють сімейні лікарі?
– Щоб вберегти себе від серйозних захворювань, кожній людині потрібно раз у рік пройти медичний огляд (особливо для жінок). Сюди відноситься обстеження у лікаря-гінеколога, для жінок до 40 років – УЗД молочних залоз, після 40 – мамографія, флюроогляд, загальний аналіз крові, сечі та решту за призначенням лікаря. Якщо кожна людина почне слідкувати за власним здоров’ям, то сер - йозних захворювань стане в рази менше. Відтак, нація стане здоровішою. Сьогодні люди, особливо старші, звикли займатися самолікуванням, що є категорично забороненим та неправильним. Щоб правильно скоригувати всю вище перераховану роботу, й існують сімейні лікарі. Сімейний лікар має бути дійсно сімейним – знати усіх членів родини, їхні характерні захворювання. І ми над цим активно працюємо, постійно проводимо роз’яснювальну роботу, розповідаємо, що собою являє сімейна медицина та з якою метою вона створена.
У Бершадській амбулаторії загальної практики – сімейної медицини працює 8 сімейних лікарів з 10 потрібних.
Два місця залишаються вакантними для держзамовлення випускників медичних вузів. Достатня кількість медсестер. Є флюорографічний кабінет, гінеколог, апарат ультразвукової діагностики.
Населення району обслуговують 24 ФАПи і 17 амбулаторій ЗПСМ, де зроблено якісні ремонти.
Нам закидають, що у районі було сім дільничних лікарень, а зі змінами залишилися тільки амбулаторії. Це так, але залишився штат працівників, фізкабінети, лабораторії та інше. Єдина зміна – відсутність денного стаціонару.
Але цілодобові ліжка є у ЦРЛ, які не заповнені стовідсотково. Все це економія державних коштів.
В амбулаторії обов’язково наявний лікар, лабораторна служба, електрокардіограма.
На ФАПі є фельдшер, акушер. ФАПи підпорядковують - ся амбулаторіям за географічним розташуванням. Наприклад, до Михайлівської амбулаторії ЗПСМ відносяться Вовчоцький, Кидрасівсь - кий, Лісниченський, Голдашівський ФАПи.
Звичайно, лікарям амбулаторій важко, адже на них припадає в рази більше населення (близько 4500 чоловік на одного лікаря амбулаторії), ніж потрібно (за нормами департаменту для міста – 1500 чоловік на одного лікаря, в сільській місцевості – 1200, та 750 – на одну медичну сестру).
Незважаючи на постійну критику медичної реформи, за останні роки зроблено чимало: поліпшено матеріальну базу, де потрібно, є лабораторна діагностика, створено пункти швидкої допомоги.
– Розкажіть, будь ласка, докладніше про роботу швидкої допомоги на первинній ланці?
– Пунктів швидкої допомоги створено чотири: в Бершаді, Флориному, Шляховій і Маньківці, між якими поділено все населення району. Працюють кожного дня. Тут наявні машини (всього 22), фельдшери, потрібні медикаменти. Якщо десь не встигає екстрена допомога, виїжджає наша швидка. Диспетчер розміщується в реєстратурі, йому надходять прямі дзвінки зі всіх сіл і переадресовані з екстреної допомоги, якщо випадок не ургентний (вимагає невідкладної допомоги). Диспетчер також корегує і відправлення машин з пунктів швидкої допомоги. Ситуації бувають різні: транспорт поламався або ж пальне закінчилося, тоді відправляється машина з пункту в Бершаді.
Наприклад, людина почувається недобре десь у Серебрії.
Вона телефонує на швидку допомогу. Перед тим, як зреагувати на виклик, диспетчер ставить усі необхідні запитання, щоб вияснити, чи потрібно їхати саме швидкій. Якщо це телефонують стосовно старенької жінки, яка є гіпертоніком і лікується у сімейного лікаря, то дзвінок переадресовують на сімейну медицину, і тоді їде на місце виклику лікар з найближчої до села, звідки надійшов виклик, амбулаторії. До прикладу, якщо це стосується згаданої вище Серебрії, то це може бути лікар із Шляхової або Тернівки, який знає цього хворого. Але якщо це випадок, де потрібна негайна допомога – їде екстрена медична допомога. За усі ці роки робота вже налагоджена і добре працює не тільки в Бершаді, але й у районі.
– Як на первинній ланці з фінансовим та кадровим забезпеченням, наявністю потрібних ліків та іншого?
– Кадрова проблема існує, проте в районі діє програма «Місцеві стимули», за якою у медвузах навчаються четверо студентів. Крім того, на працевлаштування приходить молодь і за держзамовленням.
Але потрібно визнати, що для молодих людей відсутній матеріальний стимул у роботі в сільській медицині. Відтак немає лікарів на ряді амбулаторій або ж замість двох працює тільки один. З медсестрами таких проблем немає.
Основною проблемою залишається фінансування. Хотілося б кращого, проте, зважаючи, що наша країна перебуває у стані війни, фінансування досить хороше. Вистачає на фонд зарплати (заборгованість по зарплаті відсутня), виплату індексації, забезпечення пальним авто швидкої, дрова та вугілля, оплату енергоносіїв, наркотичні препарати для онкохворих. Гірша ситуація з преміями та надбавками, на це коштів не вистачає, але люди ставляться з розумінням.
Вела розмову Тетяна БОНДАР.
вранці -2…-4° 
