Вступ
Серед розлогих берегів протікає, як і в давнину, повноводна річка Берладинка, названа на честь героїчної дівчини.
Одне з найдавніших джерел історії літопис „Повесть временних лет" перераховує чотирнадцять східнослов'янських племен та вказує місце їхнього розселення. Серед них названо уличів та тиверців, що жили в басейні Південного Бугу та Дністра. Історикам пощастило встановити, що уличі та тиверці, які є нашими найдавнішими предками, були жителями Побужжя.
Село Баланівка поселення досить старе. Існує декілька версій заснування села. Перша вказує, що у літописі згадується, що в 1015 році поселилися селяни на прізвище Балани. Історики вважають, що звідси і пішла назва села. Перший селянин Балан Аврам прожив 120 років. За цей час у селі було побудовано церкву і його поховали за церковними обрядами. А менше 100 років ніхто з селян не жив.
З усіх сторін село обступали незаймані ліси. Селяни займалися в основному землеробством, скотарством, бондарством - звідси і багато в селі прізвищ Бондарі.
У нас, на Поділлі, знайдено перші зерна пшениці. І люди почали засівати ділянки пшеницею, згодом окультурили жито, ячмінь, просо, гречку. Баланівка мала надзвичайно багаті природні умови: родючі землі, широкі левади, пасовиська, великі лісові масиви.
Археологічні розкопки села були досить цінні: знайдено зуби мамонта, рештки череп'яних глечиків з візерунками, козацькі люльки, жіночі прикраси, кам'яні сокири, каміньтерлич, за допомогою якого селяни робили борошно. Це унікальні старовинні речі, безцінний скарб національної культури.
Друга версія відносить дату заснування значно пізніше в ХVІ століття.
Як розповідає літопис, місто Брацлав було засноване ще в першій половині ХІV століття і з 1563 року стало центром східної частини Правобережної України.
Протягом ХV і першої половини ХVІ століття на східній частині Поділля, тобто на Брацлавщині населення помітно збільшилось. Процесу колонізації цих земель сприяло, насамперед, поширення феодального гніту на західній Волині, західному Поділлі та інших українських землях, українські селяни тікали в південні райони, де феодальний гніт був порівняно слабшим.
Значна частина біглих селян – козаків оселяються поблизу річок і лісів. Саме в цей період і було засновано село Баланівка. В довідках в Історії України згадується про те, що Баланівка заснована в ХVІ столітті. Згадується і про те, що вона належала князям Любомирським, а потім графам Сабанським і Потоцьким. Однак більш точні дати заснування села поки що не встановлено.
Отже, наше село досить старе. За тогочасним поділом Баланівка відносилась до Брацлавського воєводства, поза як Люблінської унії 1569 року українські землі були поділені на воєводства з центом одного з них в Брацлаві.
Що ж являла собою Баланівка на той час? Це було вже досить сформоване селище.
Місце для селища обрано вдало. Поселенці розташувались вздовж річки Берладинки. Поблизу вікові ліси, що простяглись на десятки і сотні кілометрів навкруги, багаті чорноземом землі. Природно, що сюди потяглися люди, село швидко розгалужувалося вздовж і вшир. В Баланівці першою почала заселюватись вулиця Загаріївка. Назву свою вона дістала за більшістю прізвищ Загаріїв, які тут поселились. Пізніше почали заселюватись вулиця Витягайлівка, яка свою назву дістала від того, що вона дуже витягнута. Одна з центральних вулиць – Старинці. Називається так тому, що тут заселювались переважно бідні селяни, яких називали старцями. Пізніше Баланівка стала поділятись на Стару Баланівка і Слободу – Баланівку.
Населення села становило біля 3000 чоловік.
Перші поселенці вели дрібне натуральне господарство – займалися хліборобством, скотарством, бджільництвом, полюванням, рибальством. Безземельні селяни займались ткацьким, кравецьким, столярським ремеслом, яке було мало розвинене.
Таке привілля і багатство приваблювало польську шляхту, яка шляхом насильства стала насаджувати поміщицько – фільваркове господарство. На селян валкою посипались утиски. На них накладали різні податки – від ріллі, будинків, городів, підводний, подимне, чохове та інші.
Польська шляхта практично віддала село у власність і під владу князя Любомирського. Він в 1646 році на річці Берладинки побудував греблю, а в 1647 році млин, який справно служить громаді і по це день. (Додаток 1) Правда, щоб збудувати греблю і ставок, довелось затопити багаті селянські землі, вирубати гай аж до самої теперішньої Ободівки.
Сучасний стан
Дуже важкими були післявоєнні роки відродження, але завдяки самовідданій праці сільських трудівників колгосп ім. Кірова став одним із провідних колгоспів у районі.
Активно почали вирішуватись соціальні проблеми села.
В 1967 році відкрито новозбудовану Баланівську середню школу.
Про село Баланівку у Подільській архівній відомості за 1869рік №З зустрічається запис: "ніяких культурних закладів, крім шинка у селі не було . Церковно – слов’янської грамоти вчили дяки і то лише дітей заможних людей у селянських хатах. В приході є міністерське народне училище, відкрите в 1877 р. і в 1897 р. відкрита ще школа грамоти.
У 1898 році графиня Потоцька відвела для школи пристойне приміщення в центрі села.
Розпочинався навчальний рік восени, після закінчення всіх польових і городніх робіт. Тоді за лаву сідало З5-40 дітей, а закінчувало 25-30 учнів.
У 1908 році було дозволено побудувати в селі нову школу.
Земська управа 2 роки збирала гроші на будівництво і тільки влітку 1910 року було закладено кам’яний фундамент на школу. Влітку 191З році було цілком завершено побудову школи на5 класних кімнат і маленьку кімнату для вчителя. Це була перша двокомплектна початкова школа з 4 - х річним терміном навчання. mЄдиним учителем в селі був Білошитський Василь. Сучасна школа розміщена в новому приміщені збудованому в 1967 році. В школі навчається 393 учні та працює 42 учителя.
Всі умови створено і в дитячому садочку для малюків села.
Із введенням в дію в 1986 році нової дільничної лікарні практично знято всі проблеми в медичному обслуговуванні сільських жителів. Тут працює терапевтичний, стоматологічний, рентгенівський кабінет, лабораторія і поліклініка. Медичне обслуговування надають 3 лікаря з вищою освітою, 17- із середньою спеціальною.
У 80-х роках вирішено проблему формування центру села, побудовано адміністративне приміщення, в якому розмістились всі служби сільськогосподарського підприємства, сільська рада, відділення зв'язку, АТС, бібліотека.
Більше 20 років на території села працює радіотелевізійна передавальна станція. На сьогодні сільські жителі мають змогу користуватись 7 програмами телебачення, в т.ч. і обласним.