Та й, власне, вони й зараз любляче дивляться одне на одного, і погляди синіх і карих очей зустрічаються в обрамленні довіри. А статус у них інший – вони подружжя ось уже 18 років.
Їхньою гордістю є Оленка та Максим. Це ті, що щоденно й добросовісно виконують свою роботу. А зветься вона «школярство», як стверджують діти. Різні за характерами і за уподобаннями.
– Єдине, що у них спільне, – це інтерес до математики, – ніби ненароком ронить Юлія Володимирівна і додає: – Це у нас сімейне. Я теж з цікавістю й донині переглядаю підручники, зошити й із задоволенням допомагаю дітям у розв’язуванні деяких завдань!
Чи то природа так подбала, чи бабуся Маша, яка нині викладає математику в першій школі, переконала, що точність – це цариця наук. Хто віда? Але факт є фактом. Та, власне, в цій сім’ї абияк не виконується нічого.
– Мама Юля любить порядок. Кожна річ – своє місце, – майже вголос розповідають діти.
А вечорами, коли сутінки ледь приголублять ніч, діти із задоволенням діляться з мамою новинами, тими важливими подіями, що живуть у шкільній круговерті.
– Довіряють, – відзначаю про себе.
Щирий материнський погляд ковзає по дітях і у виразних очах спіють вишні… Юлія Володимирівна має ще одну пристрасть. Це робота. Вона за спеціальністю модельєр-конструктор. Помічає, коли шов нерівний, коли тасьма не та по фактурі, що має бути. Це професійне, а душевне – вміє порадити, підказати. Та й не стоїть осторонь якихось подій.
Неодноразово надає допомогу у придбанні й пошитті шкільних російських костюмів для виступів учнів школи №2, радить який фасон підібрати, матерію для костюмів вчительського ансамблю «Берегиня».
Турбується, бо в цьому її суть, інакше не вміє.
Дослухаються до її думки, бо знають: Юлія Володимирівна – досвідчений фахівець, доброзичлива людина і просто жінка, яка вміє і може допомогти у простих життєвих ситуаціях.
Побутує думка, що хата тримається на жінці, її три кутки з чотирьох можливих.
А Юлія Володимирівна дозволяє собі захопити всі кутки, бо у неї до всього є справа.
Там шпалери переклеїти, там поличку замінити. Одним словом, дизайн домашній – це її. Сергій Миколайович підтримує дружину у всіх перестановках і новаторствах, бо вона – модельєр-конструктор із дизайнерськими уміннями. І він гордий з того.
… А коли ніч розбризкає темінь, затихне все. Діти вже вкотре бачать солодкі сни, її Сергій – всі можливі футболи, а вона вишиває, та не просто вишиває, а творить красу, щоб на долю, щоб на щастя…
Світлана КОВАЛЬСЬКА, член Національної спілки журналістів України, вчителька.
вранці -2…-4° 
