На схилах сивого Дніпра...

Поглянь, Тарасе, на Вкраїну,
На кручі сивого Дніпра,
Де гнів кипить і слово лине
До серця кожного здаля.
Чи ти впізнаєш брата, сина,
Полеглих в праведнім бою?..
За долю, віру незбориму
Кайдани падають і гинуть
Задля добра, задля добра...
Хто бачив це – не розповісти...
Хто пережив – немає слів...
І дзвони ревно, дзвони грізно
Серед могил, серед могил...
Це цвіт життя, моя Вкраїно!
Свобода, воля за життя,
І матері сивіють рано
На схилах гордого Дніпра...
Тарасе, твій вогонь нетлінний,
Як спалах зранених сердець,
І кожен, ставши на Майдані, –
Герой Вкраїни – це борець
За нову, світлу Україну,
За ясен день, за мирну ніч.
... Вирує віче непоборне,
Прийшла пора, прийшла пора...
І кожен бачить свою долю,
Немов Шевченків «Заповіт»...
Могутній гнів, народна воля
Злітають в вись, як сніг із віт.
Поглянь, Тарасе, на Вкраїну,
Поглянь і словом озовись.
Вона замучена, та горда!
В єднанні братнім обнялись
І Схід, і Захід, Південь, Північ,
Мета єдина всіх, одна –
Держава сильна, нероздільна
На схилах сивого Дніпра.

Лідія ЗАРІЧАНСЬКА, член НСЖУ, с. Михайлівка.