При визволенні Вінниччини воїни Червоної Армії виявили масовий героїзм, 126 чоловік були удостоєні найвищої нагороди – звання Героя Радянського Союзу. Серед них 12 чоловік – за форсування Південного Бугу і визволення Бершадщини: А.Ф. Буц, Г.В. Короленко, Г.Г. Лялько, В.І. Мельников, Ф.М. Мехнін, В.І. Несвєтайлов, І.М. Нікітін, І.Г. Островерхов, В.І. Пономаренко, О.Г. Рибін, В.І. Рибалко, І.М. Туфтов. Про цих Героїв неодноразово писали в місцевій пресі, є інформація про них у бібліотеках району та краєзнавчому музеї. Проте у цьому списку чомусь не значиться ще один Герой Радянського Союзу М.Ф. Гущин.
Микола Федорович Гущин (на знімку) – молодший лейтенант, командир стрілецької роти 857-го стрілецького полку 294-ї стрілецької Черкаської ордена Богдана Хмельницького дивізії. Народився 14 грудня 1921 року в селі Кандурівка Саракташського району Оренбурської області в сім’ї селянина. Росіянин, член КПРС із 1943 року. У 1930-му переїхав з батьками в Комі АРСР у селище Виль-Ордим Залізнодорожного району. Після закінчення Сереговської середньої школи навчався заочно в педагогічному інституті, працював учителем. У 1942 році призваний до Червоної Армії, закінчив курси молодших лейтенантів. З березня 1943-го воював на Волховському, Степовому і ІІ-му Українському фронтах, брав участь у визволенні України, Молдавії, Румунії. Під час визволення Черкас був поранений. Нагороджений орденами Червоного Прапора і Червоної Зірки. Звання Героя Радянського Союзу М.Ф. Гущину присвоєно 24 березня 1945 року за відвагу і мужність, виявлені при форсуванні Південного Бугу, захопленні плацдарму на західному березі річки і звільненні Бершаді.
Весною 1944 року полки 294-ї стрілецької дивізії, в якій воював Гущин, вели наступальні бої в умовах весняного бездоріжжя. Колишній командир полку Герой Радянського Союзу П.А. Карпов, під керівництвом якого служив М.Ф. Гущин, згадує: «Ноги увязали в топкой и липкой грязи. Кони едва тянули повозки, машины буксовали, а люди – советские воины – шли. И не просто шли – они били, гнали ненавистного врага, освобождали Украину, Молдавию. Рота Гущина двигалась в передовых отрядах полка. На подручных средствах форсировала Южный Буг, Днестр, Прут, принимала участие в освобождении украинских и молдавских городов и сёл. Сколько раз, благодаря умелым действиям командира, рота брала верх над противником и добивалась победы».
Представляючи М.Ф. Гущина до звання Героя Радянського Союзу, командир полку в нагородному листі написав: «В период наступательных боёв тов. Гущин исполнял обязанности командира стрелковой роты. Благодаря умелому руководству он первым со своей ротой форсировал реку Буг, без единой потери обеспечил успешное продвижение вперед. В бою за город Бершадь он со своей ротой зашёл в тыл противника и открыл пулеметный и автоматный огонь. Враг от внезапного обстрела с тыла в панике бросился бежать. В этом бою уничтожено 125 солдат и офицеров и взято в плен 16».
24 березня полки вийшли до ріки Прут північніше міста Ясси, досягли державного кордону СРСР.
16 червня 1944 року в боях під Яссами (Румунія) Микола Гущин загинув смертю хоробрих, де і похований у братсь кій могилі.
У зв’язку з тим, що у цей період під Яссами точилися жорстокі бої і облік вбитих вівся неточно, то у різних документах загибель героя значиться 12 і 16 червня 1944 року. Але той факт, що М.Ф. Гущин виявив героїзм при визволенні нашого району і безпосередньо Бершаді, за що був удостоєний звання Героя Радянського Союзу, є точним і не піддається ніяким сумнівам. Ім’я Героя Радянського Союзу Миколи Федоровича Гущина носить середня школа в селі Серегово в Республіці Комі, вшановують його в Оренбузькій області, де він народився.
Хочеться, щоб бершадчани теж знали героїв, які визволяли наш край і всю Україну в цілому. Імена їх не повинні піти в забуття, пам’ять про героїзм старшого покоління потрібно передавати молоді.
Григорій ПОГОНЧИК, громадський кореспондент.
вранці -2…-4° 
