На знімку: на зміні бригадир енергетиків Анатолій Карпович Байдалюк, слюсар Григорій Іванович Півторак. Фото Федора ШЕВЧУКА
Місце під неї у мальовничому куточку на річці Південний Буг обирали, звичайно ж, геодезисти. Але розповідають, що будувати її мали нібито по інший бік річки, від села Шумилова – там каміння, пороги, старе русло. Але там воно і зали-шилося. Нинішнє ж місце обрали тому, що тут вже був старий канал, через який потрібно було спрямувати воду, що мала привести в рух турбіни. Але оскільки він був непрямим і недостатньо глибоким, його вирішили зробити прямішим.
Копали в основному вручну, хоч був тоді вже й один екскаватор, який допомагав. Дамба довжиною 860 метрів, яка вірою і правдою служить до сьогодні, насипалася тільки вручну – використовували воли, коні, вози, тачки. Чимало людей це ще пам'ятають.
Обладнання, зокрема генератори, поставлялися напряму з Німеччини, турбіни – з Австрії. Вони не підводять і сьогодні.
Їх капітальний ремонт здійснюється один раз у п'ять років, всі інші роботи виконуються під час технічного обслуговування.
Якщо у свій час обслуговуючого персоналу було 13 чоловік, то тепер тільки 6. Це бригадир енергетиків Анатолій Байдалюк, слюсар Григорій Півторак, електромонтери Віталій Козак, Іван Петришин, Олександр Марущак, Станіслав Джус.
Середня потужність Чернятської гідроелектростанції – 1350 кВт/год., хоч до того, як Гайворон «підтиснув» з водою, була більшою.
Генераторів – два, обидва працюють, дають струм.
Електростанція пережила чимало перемін – була міжколгоспною, належала «Вінницяобленерго». Тепер вона в оренді, а об’єднанню «Вінницяобленерго» підпорядкована лише по оперативній роботі.
Такі ГЕС тепер відбудовуються в Україні. Найближче від неї така ж електростанція, тільки потужніша, у Глибочку.
На Чернятській ГЕС використовується щосекунди 19 кубічних метрів води.
Коли зайшла мова про собівартість електроенергії, що виробляється, то дехто із чернятчан з болем у душі висловився, що як вона, мовляв, може бути дешевою, коли її виробники вже і за воду вимушені платити. А чи не більшою була б користь від того, якби робилося все можливе, щоб собівартість її знижувати?
Та поки всі плани, розрахунки виношуються у верхах, колектив ГЕС відмінно справляється із своїми обов'язками. Не раз бувало зимою, коли від села до неї ні слідочка, а на зміну потрібно йти. Екстремальні ситуації бувають і в теплі пори року. Наламає, бувало, буря гілля, а то і цілі дерева, вода принесе їх до електростанції, і є робота черговій зміні – з бензопилкою в руках розчищають завали.
Але енергетики – народ витривалий, до труднощів їм не звикати.
Вони знають, що на електроенергії, яку виробляють, сьогодні тримається світ. Яким все-таки далекоглядним було попереднє покоління, якщо взялося за спорудження цієї ГЕС ще тоді.
Павло КУШПЕЛА.