У Юрія Вікторовича залишилася дружина Тетяна Володимирівна і дві доньки – Олена, 2000 року народження, і 4-річна Руслана. Батьки Юрія Коваленка, Олена Іванівна і Віктор Олексійович, інвалід війни ІІ групи, живуть у Бершаді. Тут у 1977 році народився і Юрій Вікторович.
Навчався у школах №2 і 3. Потім закінчив Одеський військовий інститут, служив у Дніпропетровську та Кіровограді. Професійний військовий, він одразу відгукнувся на заклик держави на захист незалежності та безпеки її громадян.
… Коли труну з тілом загиблого воїна везли на його малу батьківщину, по всьому маршруту руху у кожному селі району виходили люди, щоб попрощатися з відважним земляком. Вони вшановували його пам’ять хвилинами мовчання, приспущеними державними прапорами із написами «Слава героям!», «Герої не вмирають!». Тернівка, Шляхова, Джулинка, Берізки-Бершадські, Велика Киріївка… А в Усті селяни під час короткого прощання навіть встигли зібрати певну суму грошей для підтримки рідних.
Панахиду за загиблим відправили священики Свято-Вознесенського храму міста. На площі біля церкви зібралися сотні жителів Бершаді і району. Було багато вінків, ніхто не стримував сліз…
Ховали Юрія Коваленка на цвинтарі села Флориного – сюди від центру міста більше п’яти кілометрів, які учасники похоронної процесії пройшли пішки.
Плакали не тільки батьки, діти, рідні, земляки, військові, у ці хвилини, здавалося, плакало і саме небо за мужнім і безстрашним воїном – у хвилини, коли відбувалося прощання з ним, пішов рясний дощ… Відбувся траурний мітинг.
Юрій Мельник, начальник відділу з питань взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи апарату обл - держадміністрації: – Сьогодні плаче вся Бершадь, а з нею і вся Україна у зв’язку із втратою нашого побратима, нашого Юрка. Він – герой, який захищав Вітчизну. Маємо зробити все можливе для того, щоб усі пам’ятали про нього. Саме такі офіцери – гордість України.
Сьогодні військові та всі чоловіки повинні знати, що потрібно захистити нашу Україну, наших матерів. Пам’ять про Юрія завжди буде в наших серцях.
Анатолій Головня, голова райдержадміністрації: – Загибель Юрія – важка втрата, непомірне горе для рідних і близьких. Він чесно виконував громадянський та військовий обов’язок. Коли Батьківщина покликала, не вагався. Смерть забирає найкращих. Переконаний, що кара людська та Божа буде за те, що творить із нашою країною сусідня держава. Юрій Вікторович мріяв про незалежну, вільну, єдину країну і загинув за неї, за кожного з нас. Вічна пам’ять. Слава героєві!
Петро Герасим’як, майор, заступник командира загону по роботі з особовим складом, друг Юрія: – Загибель Юрія – важка втрата гарної людини, хорошого друга, військового побратима. Він ніколи не залишав нікого в біді. Завжди був першим на полі бою, не ховався за спинами товаришів. І в нашій пам’яті залишиться героєм.
Валерій Дунаєвський, учитель Бершадської ЗОШ №3, однокласник: – Закінчуючи двадцять років тому школу, ми обирали шляхи у житті. Юра знав, що буде військовим ще з дитинства, адже виріс у сім’ї військового. І він ним став. І став героєм, захищаючи нас, мирне небо, цілісність нашої держави. Вічна слава героям!
… Земляки, військові віддали шану Юрієві Коваленку хвилиною мовчання. Було виконано Державний гімн України, прозвучали залпи прощального салюту… Плакали люди. І плакало небо…
Тетяна БОНДАР.
У трагічні дні прощання із сином, братом, племінником, славним сином України Юрієм Коваленком його родину підтримали і допомогли голова облдержадміністрації Анатолій Олійник, районна держадміністрація, районна і міська ради, депутат обласної ради Олексій Порошенко, ради ветеранів району і міста, рада сільгосптоваровиробників, ВАТ АТП 10527, житлово-комунальне господарство, військовий комісаріат, сільські ради Флориного та Усті, підприємці, однополчани, священнослужителі, небайдужі земляки.
вранці -2…-4° 
